Майдан очима Європи

Неофашистський путч і легітимний Президент

За останні три місяці подібні ситуації можна було побачити на диво часто. Серед протестувальників із галицькою, закарпатською, черкаською чи запорізькою говіркою у гуртах чулася німецька, французька, англійська, іспанська. Іноземні кореспонденти намагалися зрозуміти, хто ми, чого хочемо і як будемо йти далі.

Провідні світові газети щотижня виходять із фотографіями з Майдану на перших шпальтах. Їхні статті часто–густо зводяться до коротких інформаційних текстів. Іноземцям важко пояснити, що «екстремісти» — це насправді патріоти, які нічим не загрожують ситій Європі з її структурованим ринком.

Із думкою про те, що саме про Україну революційну в культурно–політичному контексті знають у світі та як нас бачать, в Українському домі на «круглий стіл» «Євромайдан очима Європи» в рамках проекту «Відкритий університет» зібралися провідні культурологи та публіцисти. Філософ Володимир Єрмоленко, письменник Юрій Андрухович, видавець Костянтин Сігов, журналісти Петро Андрусечко з Польщі та Гулівер Креґґ із Франції спробували знайти шляхи, як розбудити політичну думку в Європі, і виробили план пропаганди Майдану у світі.

На думку Юрія Андруховича, в європейській періодиці панують дві хибні думки про Україну. Перша — що в нас «легітимний Президент та легітимний уряд, який хочуть повалити шляхом неофашистського путчу». Друга помилка — «в Україні настільки сильно люблять Кличка, що влаштували революцію, аби він став Президентом».

І щоб розвіяти сформовані у свідомості європейців стереотипи щодо Майдану, малувато буде мирно протестувати й тримати головну площу столиці в чистоті (а саме порядок і вичищений асфальт до тієї міри, що можна з нього їсти, викликає найбільше захоплення в гостей України, зокрема найвпливовішого французького філософа, публіциста і радника двох останніх президентів Бернара Леві, який на вихідні побував у Києві). Андрухович каже, що на його електронну пошту після 19 січня прийшли десятки листів із проханням написати статтю про події в Україні. Він довго думав, як викрутитися з ситуації, і написав один текст для всіх. Його дочка Софія разом із чоловіком Андрієм Бондарем (обоє — перекладачі й письменники) за короткий час переклали есе пана Юрія «Любов та ненависть у Києві» кількома мовами і розіслали в усі європейські видавництва для вільного використання. Есе про коктейлі Молотова, розлиті в пляшки перекладачкою К’єркегора та Ібсена і кинуті її синами в бік «Беркута», упродовж кількох днів опублікували в багатьох країнах. Його прочитали майже всі представники політичної еліти в Євросоюзі та Сполучених Штатах, у тому числі й Держсекретар США Джон Керрі.

Популярність доступно викладеної для європейців інформації про Майдан наштовхнула на ідею створити сайт, де публікувалися б найкращі статті і блоги різними мовами. Так минулого тижня на волонтерських засадах Софія Андрухович та Андрій Бондар запустили сайт Eurolution.info. А вже у п’ятницю «добрі люди» «вбили» доменне ім’я.

Діяльність сайта вдалося відновити, та на нього поки що покладатися не можна. Тож пропагандисти текстів переключилися на спільноту в «Фейсбуці» з аналогічною назвою: Eurolution.doc Ukraine on Maidan. Там можна прочитати статті про Майдан професорів, письменників, журналістів, мистецтвознавців різними мовами. Над проектом працюють перекладачі–волонтери під кураторством Софії та Андрія. Юрій Андрухович сподівається, що їм вдасться оформити підприємство і сайт Eurolution.info розвиватиметься, зароблятиме та якісно і швидко у хронологічному порядку інформуватиме світову спільноту про події на Майдані.

Говорити мовою і кодами Європи

Директор видавництва «Дух і літера», публіцист Костянтин Сігов підтримує ідею з сайтом Eurolution.info і пропонує для кращої пропаганди України в ЄС і захищеності від хакерів створити схожий ресурс у Франції з робочою назвою «Щоденник із Києва». За його словами, спочатку це має бути дайджест статей про Майдан, який у подальшому міг би перерости в платформу для журналістів і блогерів — усіх, кому є що сказати з цього приводу. Сігов уже почав роботу над створенням сторінки і чекає на тексти. «Контакти вказані на сайті видавництва «Дух і Літера». Інформаційна кампанія тільки почалася, до неї треба підходити серйозно. Це засіб, щоб нас почули. Уявіть собі, що перед вами стоїть президент Франції, що б ви йому сказали про Майдан і Україну?» — закликає дати відповідь у текстах пан Костянтин.

Нещодавно публіцистові замовили статтю для Le Monde, у якій попросили великим планом написати про крайніх екстремістів. Сігов довго і марно переконував французів, що на Майдані не це є найважливішим. А тоді зрозумів, що всі аргументи слід перекласти з нашого культурного коду на французький.

Наступну розмову з Le Monde філософ почав так: «Наша Марі­ан­на відмінна від французької Маріанни, яку ми бачимо на картині Делакруа і бюстах по всій Франції. Українська Маріанна — це дівчина з обмеженими можливостями на ім’я Ліза Шапошник, яка приїхала на Майдан зі Східної України. На знак поваги до її волонтерської праці та відваги 1500 працівників революційної кухні у Будинку профспілок, що на Майдані, назвали свою групу «Ліза»». Тільки після цієї паралелі з французькою революцією Le Monde на­друкували текст Костянтина Сігова під назвою «Маріанна української революції».

Окрім перекладу українського культурного коду на код країни, для якої готують інформацію, не останню роль відіграють особисті контакти. Саме завдяки приватним зв’язкам Сігов запросив до Києва Бернара Леві. І в супроводі відомого композитора Валентина Сильвестрова, після виступу на народному віче, в неділю троє лідерів думки рушили на екскурсію в Софію Київську. Тут автор музики, присвяченої загиблому на вулиці Грушевського вірменину з Дніпропетровська Сергію Нігояну, пояснив Європі в особі Леві, що Степан Бандера не був зрадником польського чи радянського народу, а видатним борцем за свободу народу українського. І якщо це знатиме мсьє Леві, рано чи пізно так думатиме переважна частина Європи.

Французький журналіст Гулівер Краґґ, який зараз працює на Майдані, зізнався: Європі важко пояснити, що таке патріотична визвольна війна. За його словами, тих, хто голосує за «Свободу» і вигукує «Україна понад усе», в Європі сприймають як «скажених фашистів» і крайніх правих, а не мирних демократів. А саме неофашистів при владі в ЄС бояться більше, ніж диктаторів.