Смерть під тортурами

24.01.2014
Смерть під тортурами

Юрій Вербицький. Вічна пам’ять.

Як повідомляла «УМ», біля села Гнідин Київської області 22 січня були знайдено два трупи. Місце, де залишили тіла, наводило на думку, що один iз загиблих може бути активістом Майдану Юрієм Вербицьким — людиною, викраденою одночасно з журналістом Ігорем Луценком із лікарні (коли Луценко привіз пораненого галичанина для лікування пошкодженого ока). Адже, згідно з розповіддю Луценка, нападники залишили його серед лісу в Бориспільському районі, протримавши багато годин поспіль у якомусь бункері. Там же, але в іншому «відсіку», катували й Вербицького. Перед тим, як викрадених було розведено по різних приміщеннях, Луценко бачив Вербицького востаннє.

На превеликий жаль, найгірші підозри справдилися. Брат Юрія упізнав його в понівеченому трупі.

Львів’янин Вербицький не був членом жодної політичної партії, був натомість ученим–сейсмологом. На Майдан прийшов, як і покійний Сергій Нігоян, за покликом душі. Вочевидь, за Вербицьким вели стеження, бо без проблем вирахували його знаходження в ніч на 21 січня. Кому й навіщо знадобилося вбивати людину великої і світлої душі (як свідчать усі, хто особисто знав пана Юрія) — незрозуміло.

Офіційно міліція відхрещується від будь–якої причетності до загибелі Вербицького. У МВС проводять розслідування цього злочину, ба навіть більше: силовики порушили карну справу за статтею 115 ККУ («навмисне вбивство»), повідомляє прес–служба ГУ МВС у Київській області. Із цим фактом дисонує те, що в обласній міліції заперечують насильницький характер смерті, спираючись на думку медиків.

Ескулапи буцімто встановили, що причиною загибелі Вербицького є лише «переохолодження». «Причинно–наслідкового зв’язку між тілесними ушкодженнями, які є на тілі, і смертю немає», — наполягають в обласній міліції.

Там же «м’яко натякають» на те, що причетними до злочину можуть бути... «автомайданівці». Дослівно це звучить так: «Одна з версій — група людей, які їздять по Києву і вихоплюють людей iз хостелів, вивезли його», — твердять у міліції. Як відомо, в ніч на 22 січня «автомайданівці» на в’їздах у Київ відбивали наступ «тітушок», яких за підтримки влади, міліції й армії звозили в столицю для участі в погромах.

Львівська міська рада обіцяє допомогти близьким Вербицького. «Нашого львів’янина викрали з лікарні, катували і від цих тортур він помер. Ми з родиною загиблого визначили всі процедурні моменти щодо поховання Юрія», — сказав мер Львова Андрій Садовий. Він додав, що місцева влада бере на себе всі витрати, аби гідно провести померлого в останню путь.

ПІДТРИМКА

Допоможімо родині першого загиблого героя Майдану Сергія Нігояна. Гроші на похорон та допомогу батькам, які бідують, можна перерахувати на картку «Приватбанку» — 5211537444806900, отримувач — Нігоян Гарнік Серьожайович. Адреса рідних — с. Березнуватівка Солонянського р–ну Дніпропетровської обл., вул. Шевченка, 8.

Повідомляємо також номер картки для перерахування коштів на підтримку сім’ї другого загиблого — Михайла Жиздневського, громадянина Білорусі, члена УНСО на прізвисько Локі: 4405 8850 0810 4777 у ПАТ КБ «Приватбанк». Михайла поховають на батьківщині, в Гомелі.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>