Турпутівки по свободу

16.01.2014

На дощечках у «стіні топонімів» — назви сотень іноземних міст. (автора.)

Крім потужного політичного магнетизму, київський Євромайдан набув великого значення ще і як своєрідний туристичний фактор. Сюди їдуть не лише щоб підтримати, а й подивитися. Причому гості — і з України, і з–за кордону.

Революційний Київ — вибір самостійних подорожувальників. Особливо слід відзначити «паломництво» росіян та білорусів: не маючи можливості дихати вільно у своїх країнах, вони їдуть на забарикадований Майдан, аби освіжити відчуття повітрям справжньої свободи.

«Вам тут належить з’ясувати, хто «titushkos» і «berkuts»

Англомовні путівники по Києву, видані в грудні, радили іноземцям відвідати революційний табір на Майдані як новорічну атракцію та оцінити знамениту тамтешню «Йолку».

Деякі офіційні київські турфірми — наприклад, Kiev Trip — включили Євромайдан до автобусної екскурсії по центру столиці. Тригодинний тур коштує 1000 грн. на 1–3 особи та поєднує старовинні храми й бунтівний майдан Незалежності, «де 1 грудня понад 500 тисяч людей вийшли на мирну демонстрацію».

Англомовний гід Денис Панін пропонує в інтернеті пішохідні екскурсії по центру Києва (від парку Шевченка до урядового кварталу) суто з політичним ухилом — юнак захопливо розповідає про Євромайдан–2013, Помаранчеву революцію, студентське голодування на граніті 1990 року, революцію 1917–го.

Умовна вартість такої тригодинної прогулянки за участю 1–7 людей — 1 євро. Денис пропонує туристам по закінченні екскурсії самим визначити, на яку винагороду він напрацював.

«Вам належить з’ясувати, хто «titushkos» і «berkuts» та чому мирні протестувальники годують їх під час акцій протесту, — рекламує тур Панін. — Я учасник Євромайдану та Помаранчевої революції і запевняю, що Майдан абсолютно безпечний у Києві в ці дні!»

Сайт «Смак подорожника» також нагадує, що в першій половині грудня біля Головпоштамту певний час стояв англомовний намет, обвішаний прапорами різних країн, із написом «Euromaidan sightseeing» («Екскурсії по Євромайдану»).

Присутність іноземців на «території свободи» підтверджують численні прапори, які раз по раз майорять на мітингах, — Грузії, Польщі, Литви, Латвії, Білорусі, Чехії, США, Великої Британії, Австралії, багатьох інших країн. Крім того, значно зріс турпотік діаспорян: вони часто пишуть назви своїх міст на українських синь–жовтих знаменах, і, скажімо, «Сідней» іноді може розташовуватися зовсім поруч із «Сіетлом».

Ще одним способом фіксації закордонних мандрівників на Майдані стали написи на дощечках, які вибудувані у вигляді довгої, високої кладки на парапеті біля пам’ятника засновникам Києва. Крім тисяч назв населених пунктів різних областей України, тут є сотні іноземних топонімів — і Чикаго, і Торонто, і Братислава, і Копенгаген, і Базель, і Утрехт, і Вілкс–Барре (Пенсильванія), і Туркменабад, і Пітер та Москва, не кажучи вже про Варшаву й Мінськ.

«Пакетні тури на Євромайдан» не пройшли

Аркадій Бабченко, відомий російський письменник, журналіст, публіцист і блогер, який прожив на київських барикадах два тижні й бачив головні грудневі події Майдану, так писав про своє прощання з революційним Києвом: «Їхати не хочеться. Повертатися з території свободи в свої чорні глибини завжди важко. Але ці два тижні дали мені запасу свободи ще на кілька місяців, і можна якось жити далі.

На митниці черга...

— Є щось заборонене? — це на огляді машини.

Так. Є. Людська гідність, внутрішня свобода і мізки».

Саме за цими неоціненними «сувенірами» приїздять на Майдан «політичні туристи» з авторитарних Росії й Білорусі.

«Майдан — це не місце. Майдан — це стан. На цьому можна було б робити бізнес. Турпутівки по свободу», — пише Бабченко.

Однак схоже, що спроба влаштувати організовані тури на київський Євромайдан зазнала невдачі.

Спершу з такою пропозицією в інтернеті виступив лондонський підприємець українського походження Юрій Никифоров. «Якщо Майдан простоїть хоча б до старого Нового року, можна було б пристойно заробити, відправляючи туди туристів», — цитувала бізнесмена «Газета.ру» в грудні.

Про ідею возити клієнтів на «політичний карнавал у Києві» схвально відгукнулися деякі представники російського турбізнесу, визнавши, що «Майдан став новою екскурсійною пам’яткою Києва».

Як повідомляла «Комсомольська правда — Кубань», підприємець Сергій Вірук набирав групу для автобусної екскурсії із Краснодарського краю РФ до Києва. Поїздка мала б тривати один день і дві ночі. За 7–8 тисяч рублів (приблизно 1900 грн.) організатор обіцяв провезти до столиці України й назад, показати барикади й намети на Майдані, нагодувати борщем із польової кухні, забезпечити фото поруч із бійцями «Беркута» і, можливо, разом із самим Віталієм Кличком.

На жаль, не знайшлося достатньо сміливців, які стали б першими політичними туристами в цій епосі [в Росії], — журиться Вірук у коментарі «КП». — Для подорожі не вистачало всього шість осіб. Іноді варто бути трішки сміливішим».

Щоб виправдати поїздку, Вірук хотів зібрати групу з 20–40 людей. Тим, хто не побоявся записатися «на Майдан», гроші він повернув.

Ще до анонсованих дат цього туру скептики зазначали, що охочі можуть приїхати до Києва на Євромайдан і своїм ходом, причому і дешевше, і не на одну добу.

Тепер уже зрозуміло, що абсолютна більшість іноземних «політичних туристів», які цікавляться естетикою українського протесту, так і роблять. Тим паче що Росія й Білорусь — недалеко від Києва, а з Польщі, Грузії, Литви, Латвії, Естонії, Болгарії, Італії, Німеччини, Британії, Угорщини, Іспанії є прямі авіарейси бюджетних перевізників.

Було б цікаво порівняти статистику в’їзного туризму в Києві в листопаді–грудні 2013 року та в аналогічний період 2012–го. Втім, з огляду на революційні умови, навряд чи міська влада зможе провести таку калькуляцію.

ГАЛУЗЬ

Почiм сувенiри Євромайдану

Щоб задовольнити попит численних поціновувачів Майдану, в центрі Києва значно побільшало продавців сувенірів. Суттєво розширився і їхній асортимент. Тепер на першому плані — шарфи, шапки, стрічки, значки, магніти з символікою Євромайдану, України та ЄС.

Щось подібне спостерігалося в кінці 2004–го — першій половині 2005 року, коли в тренді були сувеніри, присвячені Помаранчевій революції.

Ціни на євромайданівську символіку та сувеніри — дуже демократичні. Це й не дивно, з огляду на обсяги пропозиції. Крім численних сувенірних кіосків у «трубі» — підземному переході під майданом Незалежності, з’явилося чимало додаткових яток на Хрещатику. У дні недільних мітингів, коли в центрі столиці збираються десятки й сотні тисяч політично активних людей, рундуки з євромайданівською символікою вишиковуються вздовж центральної вулиці Києва довжелезною вервечкою — від захопленої революціонерами міськради до Головпоштамту.

Привертає увагу велика кількість на прилавках не лише синьо–жовтих, а й червоно–чорних прапорів. Часто поруч лежить сувенірна продукція із зображеннями Бандери та Кличка, а гасло «Слава Україні! Героям слава!» тепер пишеться навіть на чайних ложках.

Орієнтовний прейскурант сувенірної продукції Євромайдану:

— проста стрічка з поєднанням кольорів прапора України та прапора ЄС — 10 грн.;

— маленький прапорець із поєднанням синьої й жовтої смуг та 12 зірок на синьому полі — 10 грн.;

— великий прапор Євросоюзу — від 70 грн.;

— сині шерстяні шапочки з жовтим тризубом поміж 12 зірок, з написом «Слава Україні!» та ін. — 40—60 грн.;

— шапка–вушанка з вишивкою «Слава Україні!» або «Героям слава!» — 150 грн.;

— шарфи із гаслами Євромайдану — від 60 грн.;

— чашки з символікою Євромайдану — від 30 грн.;

— парасольки з символікою ЄС — 120 грн.

Друкована версія