Українізація «Короля Артура»

      Ще одним фільмом, який можна буде подивитися у серпні, окрім мультяшного «Шрека-2», став історичний «Король Артур», що його вже встигли наректи найочікуванішим у 2004-му. У світовому прокаті фільм з'явився ще сьомого липня, а у нас — тільки позавчора, втім українці за мужнього, красивого, виваженого і патріотично здорового Артура (Клайв Оуен) «вболіватимуть» все одно першими серед країн СНД (у Росії прем'єра планується тільки на середину серпня). На початок серпня фільм зібрав понад 80 мільйонів касових зборів по всьому світу. Популярність йому забезпечує велика кількість батальних сцен — за що, до речі, критикують режисера, а для романтичних осіб привабливими стануть сильні й невмирущі лицарі з кучерями та легкою неголеністю.

      Вперше про створення нового фільму про Артура було заанонсовано у грудні 2000 року, коли повідомили, що продюсер Джері Брукгаймер («Пірати Карибського моря») запросив до співпраці сценариста Девіза Франзоні («Гладіатор»). Але на продовження їхньої співпраці довелося чекати до 2002-го, коли до команди приєднався режисер Антуан Фукуа («Тренувальний день»), який пообіцяв, що представить найреалістичніший погляд на легенду (найбільш відомі екранізації з численних — «Рицарі Круглого столу» з Робертом Тейлором та «Ескалібур» Джона Брумена). Прикметно, що знаних зірок у картині немає, хіба, може, Кайра Найтлі з роллю Гіневри, яка зустріла свою популярність після «Карибського моря», але на час зйомок «Пірати» ще не були в прокаті. Ось як розповідала акторка про тренувальну базу, де вона навчалася разом з усіма «лицарями Круглого столу»: «Підйоми о шостій ранку, біг, їзда верхи, бій на мечах і навіть стрільба з лука».

      Зйомки проходили в Ірландії: місцева влада погодилась «виділити» солдатів для масовок, а серед незайманих лісів збудували римські форпости. Цікаво, що погода абсолютно не сприяла зйомкам, оскільки сонячні дні не входили у плани робочої групи — за їхнім задумом, Артуровий патріотизм «вибуяв» під осінніми зливами. Здавалося б, ну що там той Артур? «Знову якісь романтичні кадри із «середньовічною» природою, мерлінівські чари, зрадлива, але чарівна дама — все вже і так відомо», — подумали ми, але на фільм таки пішли. Беручи за аксіому, що Артур все-таки існував, хоча його постать і обросла легендами, творці стрічки по-новому підійшли до англійської історії, стверджуючи, що: а) житіє «святого» проходило не в середньовічній темноті, а в V столітті до н. е.; б) легендарний король був Арторієм, сином римлянина і жінки з народу бритів, що населяли південь сучасної Британії; в) для українського глядача найбільшою інтригою в «Королі Артурі» може бути сарматський сюжет (адже саме сармати дали назву, з якою асоціюються українки — роксолани), позаяк сарматами є всі рицарі відомого Круглого столу. Відомо, що сармати — це кочові племена, які заселяли величезну територію: від Казахстану, Уралу і Поволжя до України і частково Румунії.

      «УМ» вирішила провести своє дослідження і довідатись, наскільки вірогідною може бути ця інформація. Якщо вірити Геродоту, сармати з'явилися вiд зв'язку амазонок зі скіфами. Як наслідок — сарматські жінки були надзвичайно емансиповані: вони ходили у військові походи нарівні з чоловіками, носили чоловічий одяг і не цуралися зброї в мирний час. З мечем їх клали і в могилу, свідчать археологи. Але, згідно з викопними даними, на яких, власне, грунтується серйозна наука, скіфсько-сарматський зв'язок не був таким уже полюбовним. Протягом ІІ ст. до н.е. — ІІ ст. н.е. скіфи зазнавали значного тиску з боку цих східних сусідів, які раніше були їхніми союзниками у війнах з персами.

      Творці фільму стверджують, що вони вирішили подати історію легендарного британського короля у зовсім несподіваному ракурсі — завдяки останнім археологічним відкриттям. «Артур народився у сарматських степах», — розповідає про свого героя Клайв Оуен. Цю теорію оприлюднив британський історик та етнограф Говард Рейд. На його думку, легенда про воскресіння Артура, який постане на захист бритів, грунтується на віруваннях сарматів. З ними пов'язано також існування легендарної зброї короля — Екскалібура, адже меч для сарматів був священним.

      Проте, як виявилося, версія, що римляни залучали сарматів для охорони своїх північних форпостів, уперше з'явилася ще у XVII столітті у Польщі. «Римляни дійсно вербували сарматів для охорони своїх кордонів у Британії, — розповів «УМ» кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Михайло Відейко. — На той час, приблизно ІІ—ІІІ ст. н.е., це був єдиний народ у Європі, що мав важку кавалерію, до того в Британії такої культури не було. Звісно, що частина сарматських воїнів осіла на британських землях. Тому цілком реально, що нащадки сарматів могли бути рицарями Круглого столу». Коментуючи те, що українці є правнуками сарматів, академік Відейко дотепно зауважив: «Список наших пращурів на одну сторінку не вміститься. Українці та й, зрештою, поляки вважали себе нащадками сарматів ще 300—400 років тому».