Дениса Гуменюка батьки розшукують десятий день.
«Батько розшукує сина! Гуменюк Денис, 17 років. У четвер, 28.11.2013, вийшов iз дому, сказавши, що йде на Майдан. З того моменту на зв’язок не виходив. На дзвінки не відповідає (телефон увімкнений). Якщо хтось небайдужий знає про його місцезнаходження або може надати будь–яку іншу інформацію, просимо повідомити...». Такі повідомлення вже тиждень блукають інтернетом, даруючи батькам надію, що їхні діти таки озвуться. У мережі «Фейсбук» з’явилася сторінка Євромайдан SOS, де постійно публікують списки зниклих. Переважна більшість — це підлітки, юнаки та дівчата, які зникли після кривавої зачистки студентського Майдану бійцями спецпідрозділу «Беркут». Декого батьки бачили на страшних кадрах телевізійної хроніки: Юрія Бокченка журналісти зафіксували, коли його тягли «беркути», Інну Бондар у простирадлі несли до карети швидкої допомоги.
Як повідомили «УМ» на «гарячій лінії» Євромайдан SOS, ці списки щодня уточнюються і коригуються. Волонтери разом із батьками обдзвонюють лікарні, відділки міліції. Однак такі заходи не завжди бувають успішними. «Один із лікарів, з яким ми розмовляли, повідомив, що в лікарнях існує негласне розпорядження не надавати ніякої інформації по телефону про постраждалих, навіть якщо є конкретні прізвища», — розповіла «УМ» голова центру громадських свобод Олександра Матвійчук.
Багатьох із тих, кого вважали зниклим безвісти, пізніше знайшли у Шевченківському РВВС, куди доправили побитих студентів, або у 17–й столичній лікарні. Дехто переховувався у знайомих або просто загубив телефон. Однак станом на вечір вівторка у списку «зниклих безвісти» ще значаться 33 особи. Кілька прізвищ потрапили і до бази даних «Служби розшуку дітей». «На жаль, ми оперуємо даними лише на тих, кому не виповнилося 18 років, — розповіла «УМ» ведуча проекту Надія Боднарчук. — Крім Дениса Гуменюка, в нашій базі даних є інформація про 16–річну Марину Цибоєву з Броварів та 15–річного Олега Бровка. Інформації надходить багато, люди кажуть, що бачили, але все перевіряють. Поки що підтвердження від батьків, що діти знайшлися, не було».
До справи пошуку зниклих долучилася і народний депутат Леся Оробець, яка надіслала депутатське звернення до ГУМВС в м. Києві із проханням надати інформацію щодо місця знаходження цих людей. «Крім того, я написала до омбудсмана, у департамент охорони здоров’я м. Києва та у Лук’янівське СІЗО — людей треба розшукувати по всіх можливих фронтах. У зверненні подані списки з наявними даними зниклих», — повідомила депутат на своїй сторінці у «Фейсбуці».
А ТИМ ЧАСОМ...
Народний депутат від Партії регіонів Володимир Олійник учора на брифінгу заявив, що, за його інформацією, серед опозиції «обговорюється питання про вбивство когось на Майдані, аби підкинути труп». Підставою для таких підозр є існування «цілого списку осіб, які зникли безвісти на Майдані, але організатори не називають цих осіб». При цьому Олійник додав, що вимагає від організаторів акції на Майдані оприлюднити прізвища осіб, які вважаються зниклими, а самих мітингувальників він закликав бути пильними, повідомляти міліцію про провокації. Враховуючи те, що списки від самого початку є у відкритому доступі на сторінці Євромайдан SOS, ця заява є принаймні нелогічною і провокативною. Втім, як показала практика останніх днів, провокацій таки справді варто остерігатися. От тільки з якого боку?
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
