Як принцеса забажає

Її називали ясним сонцем королівської родини. Не лише британські піддані — жителі всього світу милувалися доброю усмішкою принцеси Діани, будь то її весілля з Чарльзом, чергова гуманітрана місія або ж відверте інтерв’ю про нелегкі стосунки членів королівської сім’ї. Нею захоплювались, їй співчували, водночас за нею шпигували, переслідували, — словом, любили так сильно, як могли. Особистість принцеси Уельської — загадка. Вихована за традиціями придворного етикету, стримана британка та водночас вкрай емоційна жінка, така справжня, що королівський двір таких, здається, ще не знав. Саме тому картину німця Олівера Хіршбігеля «Діана. Останнє кохання» не наважуєшся назвати байопіком. Швидше, кіноваріацією, заснованою на реальних подіях, або однією з гіпотез про те, якою могла бути ця жінка у такому трепетному стані, як закоханість.

Картина зображує останні два роки життя Діани — той період, коли леді Ді вже знає про зради чоловіка, однак сама відкриває серце іншому. Героєм–коханцем, втім, тут виступить не Доді Аль–Файєд, роман з яким приписували принцесі Діані. Сценаристи дозволили собі пофантазувати на тему «принцеси і жебрака». У картині роль принцеси очевидна: сама Діана у блискучому виконанні Наомі Уоттс, скромна за натурою, подекуди дозволяє собі фразу: «Я принцеса, я завжди отримую що хочу». Закоханого жебрака грає пакистанський кардіохірург Хаснат Хан — простолюдин, мусульманин, що усього досяг самотужки, а королівську особу закохав у себе зненацька, виконуючи щоденну роботу в рядовій лондонській лікарні.

Надалі всі події на екрані розгортатимуться навколо таємного роману цієї парочки. Палкі поцілунки, сварки, переховування від папараці, цитування поезії після любощів. Усе було б прекрасно, але усьому, як–то кажуть, час та місце. І в картині про нелегку долю найулюбленішої принцеси світу чомусь хочеться бачити багатогранного персонажа та глибинну драму. Натомість Хіршбігель запропонував мелодраму, в якій «мело», а радше «мило» домінує. Подекуди режисер свідомо тікає від нав’язвного Голлівудом шаблону зйомки: знімає довгі та німі сцени з Діаною, що обриваються на самому розвиткові, такий собі прийом артхаусного режисера, аби показати, якою насправді самотньою була принцеса. Водночас не обійшлося без відверто пафосних сцен, як–то емоційний розрив Ді з Хаснатом, а саме — сцена істерики Наомі Уоттс (такі сцени завичай демонструють на церемонії Оскара, представляючи номінанток на статуетку).

Хіршбігель з усіх сил балансує у такому делікатному питанні, як королівська сім’я. Згадки британської монархії, авжеж, присутні. Однак тут вони прослизають тінню, що, здається, шпигує за Діаною навіть після офіційного розлучення з принцем Чарльзом. Ні королева, ані її син у фільмі не з’являються, лише діти Діани — Вільям та Гаррі, загальним планом і на кілька секунд.

Режисер аж ніяк не канонізує Уельську принцесу, що неодноразово стверджував iще під час зйомок. Ось Леді Ді крокує зухвалою ходою на побачення, ховаючись під темною перукою і всміхаючись кожному, хто присвистує вслід цій красуні в облягаючій сукні. Ось ця стримана принцеса маніпулює журналістами та бреше на камеру. Однак робить вона це для того, аби вберегти тих, кого любить. А в затьмареній коханням голові залишається трохи простору для раціональних думок — візит в Анголу та боротьба з протипіхотними мінами, гуманітарні місії у країнах третього світу тощо.

Діана любила людей, а ті плакали, коли вдавалося у натовпі прихильників ненароком торкнутися цієї «королеви сердець». Однак картина у своїй збалансованості втратила харизму, а вибір на користь відверто банальної любовної лінії спростив образ Діани до мінімуму. Тут водночас можна вбачати місію Хіршбігеля: якщо режисер хотів зобразити королівську особу земною жінкою у пошуках простого кохання — йому це вдалося. Під зав’язку. Трагедія, що колись у 1997 році сколихнула світ, навіть тут подана у романтичному сиропі. Поза тим, вона викличе сльозу навіть у найбільшого скептика — все ж таки Діані симпатизували всі. Однак моя порада — не плутайте любов до Леді Ді з худож­ньою цінністю картини.

У прокаті фільм стартує з 28 листопада.