Доріс Лессінгю.
Позавчора у своєму будинку в Лондоні пішла з життя британська письменниця, авторка фантастичних оповідань Доріс Лессінг. Їй було 94 роки. Лессінг — лауреатка багатьох літературних премій, найпочесніша з яких — Нобелівська. Її письменниця отримала в 2007 році, ставши одинадцятою жінкою у списку літературних нобеліантів та найстаршим лауреатом на момент присудження (88 років).
Доріс Мей Лессінг (уроджена Тейлор) народилася 22 жовтня 1919 у місті Керманшах у Персії (тепер Іран), там її батько на той час служив банківським клерком. 1925 року батько придбав кукурудзяну ферму в Південній Родезії (нинішня Зімбабве), й родина переїхала туди. Письменниця вважала проведене в Африці дитинство найгіршими роками свого життя. Їй нестерпно було спостерігати за проявами апартеїду білих по відношенню до тубільного населення. З невдоволеності життям вона і розпочала писати.
Доріс рано почала самостійне життя, працювала нянькою, телефоністкою, стенографісткою, опублікувала кілька оповідань. У 1939—1949 роках була двічі одружена, вдруге — з німецьким комуністом Готфрідом Лессінгом, від якого і «успадкувала» прізвище. Потім разом із сином Пітером виїхала до Лондона, де й почалася її справжня літературна кар’єра. Дебютний роман — «Трава співає» (1950). Згодом вийшли друком збірки оповідань «Країна старого вождя» (1951), «Звичка любити» (1957), «Африканські оповідання» (1961), пенталогія «Діти насильства» (1969). У цих творах письменниця гостро критикувала расизм і не приховувала своїх лівих політичних уподобань (вона була членом Британської комуністичної партії), тож аж до 1995 року їй було заборонено в’їзд до Південної Африки.
Фантастику Доріс Лессінг почала писати у 80–х. Це були спроби показати альтернативний, інопланетний погляд на перспективи людської цивілізації (цикл романів «Канопус в Аргосі: архіви» (1979—1983), роман «Мара та Данн» (1999) та його продовження «Історія дочки генерала Дана та Мари, Гріота й Сніжного Собаки» (2005).
Українською мовою перекладено повість «Домівка гірської худоби», яка з’явилася у журналі «Всесвіт» у 1977 році.
Колишню Арку дружби народів у Києві Міністерство культури України визнало такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих памʼяток України. Монумент втратив статус памʼятки історії і тепер його можна демонтувати. >>
Пункт закону про медіа, який посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм набере чинності 17 липня. Він допускатиме іноземні мови на телебаченні лише у вигляді окремих слів чи виразів. >>
У Львові завершився архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Іллі Мечникова. Переможцями стала команда архітекторів з Хмельницького — Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. Конкурс тривав три місяці. >>
Нарешті у кінотеатрах з 9 травня можна подивитися художній фільм «Будинок «Слово». >>
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
У Черкаському обласному музеї «Кобзаря» тамтешня колекція мистецької шевченкіани збагатилася ще однією картиною — портретом Тараса Шевченка. >>
