Їхня шотландська незалежність

Нафта — шотландська, а багатіє — Англія

З того часу і до 2011 року на виборах упевнено перемагала Лейбористська партія. Та ситуація змінилася на користь націоналістів, коли вони знову нагадали співвітчизникам усі історичні образи на англійців. Передусім — ті, що стосуються коштів від продажу нафти, яку видобувають у Північному морі, саме біля Шотландського узбережжя.

На думку Алекса Салмонда та його однопоратійців, ці кошти мають залишатися в Шотландії, а не потрапляти до англійської скарбниці, ними має розпоряджатися країна–видобувач, а не політико–економічний центр Британії. І, звісно ж, слугувати ці кошти мають народу, тобто шотландцям.

Зовні Алекс Салмонд аж ніяк не схожий на свого середньовічного пращура Уїльяма Воллеса, та все ж «хоробре серце» б’ється і у його грудях, і в грудях його прихильників.

Справді, треба бути надхоробрим, надсвідомим, надвідповідальним, аби очолити рух на злам трьохсотлітнього союзу Англії та Шотландії — країн, які з давніх–давен поділяють один великий острів. І разом з Уельсом та Північною Ірландією утворюють Об’єднане Королівство — відому всьому світу могутню державу, фінансовий центр Європи, колишню світову імперію, колиску грандіозних наукових винаходів та винахідників, більшість із яких, до речі, становили й надалі становлять саме шотландці.

Вони такі різні. Чому вони разом?

Та, як сказав би Шекспір, «не все спокійно у Королівстві Британському».

Трохи історії.

Династія Стюартів, які правили Британією понад сто років, була за походженням шотландською. Перший iз них, Яків Перший Англійський та Шостий Шотландський, був сином страченої в Тауері претендентки на англійський престол Марії Стюарт. Останнім — «Красунчик» Принц Чарлі, який за допомогою шотландських якобітів здійснив спробу повернути собі англійський трон. Та дарма.

Розбіжностей між англійцями та шотландцями набагато більше, ніж спільного. Англійський етнос сформований англами та саксами, шотландський — племенами піктів та гелів. Древні англійські царства понад 400 років були під владою Римської імперії, у той час як майже вся територія Шотландії лишалася вільною від римської влади. В Англії раннього середньовіччя найвпливовішою кастою були барони, у Шотландії — заможні клани на чолі з їхнiми «чіфтанами». Шотландія розмовляла своєю аутентичною мовою — гельською, яка жодного відношення не мала до романо–германської мовної групи.

Протягом століть Шотландія була окремим королівством, трон якого посідали відчайдушні воєначальники, що завжди йшли на чолі свого війська. Головне, що мали вони на меті,— це відвоювання в англійців своїх територій i скасування будь–якої данини англійському королю.

Мрії і реальність

Леся Українка присвятила одну зi своїх поем відважному Робертові Брюсу — королю, який підняв шотландців до зброї проти англійських поневолювачів. На його прикладі вона продемонструвала українцям, що єдність і спрага до волі спроможні перетворити малий за чисельністю народ на справді могутню непереборну силу.

Шотландці — великі романтики. І дивовижна природа цієї країни, і її самобутня, в чомусь містична культура, казкова архітектура, загадкова історія — усе це надихає, народжує в серці якесь стремління, високе бажання.

І сьогодні Національна партія Шотландії нагадує співвітчизникам про честь і славу великих синів своєї країни, закликає здійснити історичну місію, яку розпочали їхні предки, — перетворити, нарешті, на дійсність чудову романтичну мрію про незалежність.

Та все ж реальність XXI сторіччя далека від романтики. Світова криза боляче вдарила по Європі, майже знищила економіку сусідньої незалежної Ірландії. Військові конфлікти, що загрожують вийти за межі Близького Сходу, різке погіршення рівня життя в арабському світі й викликана цим масова нелегальна еміграція до Європи, загострення міжетнічних i міжрелігійних протиріч. Об’єднана Європа намагається знайти шляхи подолання проб­лем, аби зберегти свою цивілізацію. То чи не краще бути разом?

То як усе–таки краще?

«Краще разом» — таку назву отримав політичний рух за збереження Шотландії у складі Великої Британії на чолі з членом парламенту, лейбористом Алістером Дарлінгом. Цікаво, що в одному блоці, який протистоїть Шотландській національній партії (СНП), об’єдналися запеклі парламентські опоненти — консерватори та лейбористи. Третьою силою стали ліберальні демократи, які історично завжди посідають своє місце на британському політичному олімпі.

«Краще разом» означає, що краще, як і раніше, жити разом з Англією, Північною Ірландією та Уельсом в єдиній державі з центром у Лондоні. Мати єдину армію, поліцію, єдину систему внутрішньої та зовнішньої безпеки, спільну грошову одиницю. Якщо Шотландія проголосує за незалежність, то частину зовнішнього боргу Великої Британії Лондон перекладе на Единбург... Мов­ляв, якщо брали разом, то й віддавати доведеться разом.

До референдуму ще рік. Запитань наразі залишається більше, ніж відповідей. Доля країни — це доля кожної людини, її дітей, онуків, правнуків. Уряди приходять і йдуть, політичні сили змінюють одна одну і кожна закликає, обіцяє, гарантує, обґрунтовує. Та все ж рідна земля — це набагато більше, ніж політика. В ній частина твого серця. Тому й боляче, коли чиїсь політичні амбіції призводять до гіршого, а не до кращого. Нам, українцям, це теж дуже добре відомо.