Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Цього року фестиваль жіночих моновистав мав кілька особливостей, які відрізняли його від попередніх форумів. По–перше, він став ювілейним, десятим. Засновуючи його, народна артистка України Лариса Кадирова декларувала благородну творчу мету — «плекання, культивування та представлення універсальної мови театру, вшанування пам’яті Марії Заньковецької, популяризація кращих світових здобутків виконавської майстерності актрис тощо». Усвідомлюючи, з якими складнощами доводиться стикатися, аби щорічно вирішувати проблеми фінансування фестивалю, можна лише уявити, як непросто далася їй ця ювілейна цифра. По–друге, вперше у програмі форуму — а «Марія» є єдиними фестивалем жіночих монодрам у Європі — заявлена вистава чоловіка, британця українського походження Метью Зайця «Кравець з Інвернесса». Зрештою, жіночу компанію теж інколи не завадить розбавляти представниками протилежної статі... Ну й по–третє, цей рік став ювілейним для самої пані Лариси, яка місяць тому відсвяткувала 70–річчя. Позавчора у рамках фестивалю «Марія» відбувся її ювілейний вечір «Люблю любити любов».
Цього разу «Марія» зібрала актрис (і актора) з Німеччини, Польщі, Словенії, Великобританії... Відкривала фестиваль львів’янка Лідія Данильчук, яка зіграла Шевченків «Сон». На церемонії відкриття були презентовані також книга Алли Підлужної «Щаслива самотність актриси», яка вийшла не лише українською, а й польською мовами. У фойє Театру Франка, де проходить фестиваль, відкрито виставки «Марія Заньковецька» та «Актриса — Лариса».
...Як справедливо зауважила пані Лариса, монолог — це дуже відносне визначення жанру. Оскільки навіть якщо актриса виходь на сцену сама — вона все одно має партнера, глядача. Цю ж істину доводила своєю творчістю і сама Марія Заньковецька. Фестиваль «Марія» було засновано у 2004–му, на честь 150–річного ювілею Заньковецької. Наступного року громадськість відзначатиме вже 160 років із дня народження видатної актриси. Було б доречно, аби ця дата спонукала культурне керівництво держави до нових цікавих ініціатив.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>