Україна для людей. Своїх і перевірених

Ненажерливі «маляри–штукатури»

Особливо вражало, що новоявлений банкрут виявився не таким уже й бідним та нещасним. Адже мав на балансі відразу... 96 об’єктів комунальної власності, розташованих значною мірою у центральній частині Дніпропетровська, які тепер, одним розчерком пера скромного судді Господарського суду, опинилися вже у розпорядженні донедавна таємничого ТОВ «Соляріс».

На тому, що це за об’єкти і що за ТОВ, зупинимося пізніше. Для початку ж з’ясуємо, як могло все статися. Виявилося, ще в грудні минулого року КП «Спеціалізована ремонтно–будівельна дільниця» вступило у процедуру банкрутства. Немовби будівельні бригади комунальників заборгували приватним фірмам «Агроінвест–Україна» і «Фуд–Сервіс Дніпро» відразу 67 мільйонів гривень. Але вже така постановка питання змушує почухати потилицю у глибокій задумі. Адже сама назва КП спонукає до того, що воно надавало винятково послуги, які й могли складати кредиторську заборгованість, а не якісь грошові суми. Тим паче, 67 мільйонів!

Більше того, проаналізувавши рух коштів на банківських рахунках КП, стає зрозумілим, що воно спеціалізувалося на ремонті житлових будинків. Оплачував такі послуги департамент житлово–комунального господарства Дніпропетровської міськради. І гроші на голову скромного КП сипалися зовсім не шалені. Зокрема, у 2008 році маляри–штукатури освоїли близько мільйона гривень. В інші роки — теж не більше. І тут раптом, справді ні сіло ні впало, звідкись взялися 67 мільйонів кредиторської заборгованості!

Тепер же, виявляється, ще з 2006 року у скромного КП стали з’являтися таємничі кредитори. Тоді таке собі ЗАТ «Еколенд» передало малярам–штукатурам якийсь товар на суму майже 6 мільйонів гривень «для реалізації». У комунальників, очевидно, через їхню колосальну зайнятість на ремонтах будинків, до виконання обов’язків реалізаторів руки так і не дійшли. При цьому товар немовби зник у невідомому напрямку. Ще цікавіше — «Еколенд» з такого приводу жодної стурбованості протягом багатьох років не виказував. Тепер же виявилося, що свої права на стягнення заборгованості це товариство передало фірмі «Фуд–Сервіс Дніпро».

Таким же чином поставило свій товар комунальникам у 2007 році і ТОВ «Домінанта». Всупереч вимозі договору, КП протягом п’яти днів його не оплатило і знову стало боржником на довгі роки. І знову жодної стурбованості кредитор не виявляв. Тепер же стало відомо, що «Домінанта» поступилася своїми кредиторськими вимогами підприємству «Агроінвест–Україна».

Тим часом апетит у малярів–штукатурів розгорівся ще більший. У 2011 році КП купує знову малозрозумілий товар у ТОВ «МАКАДІ». І знову на мільйони гривень. І знову не розплачується, а товар не повертає. І тепер з’ясовується, що кредитор поступився своїм правом на борг приватному підприємству «Інфоспектр», за заявою якого, зрештою, у грудні минулого року Господарський суд Дніпропетровської області відкриває справу про банкрутство комунального підприємства «Спеціалізована ремонтно–будівельна дільниця». До числа «потерпілих» кредиторів також потрапили і «Агроінвест–Україна» з «Фуд–Сервіс Дніпро» та... Фонд соціального страхування при тимчасовій втраті працездатності, що теж, виявилося, спрямував малярам–штукатурам якісь свої матеріальні ресурси.

Таким чином і набігли у скромного комунального підприємства оці 67 мільйонів кредиторської заборгованості, про які ще донедавна ніхто жодним словом ніде не згадував. Тим паче, дотепер невідомо, що саме за товар «прихоплювали» маляри–штукатури і куди він, зрештою, подівся. Отож існує небезпідставна підозра, що ця заборгованість виникла, як кажуть, заднім числом, тобто була просто «намальована».

16 липня цього року відбувається чергова заміна кредиторів. Борги перед вищезгаданим Фондом соцстраху якимось чином погашають. А «Агроінвест–Україна» і «Фуд–Сервіс Дніпро» поступаються своїми правами на борг новому гравцеві — товариству з обмеженою відповідальністю «Соляріс», яке й очолить комітет кредиторів. А вже 24 липня суддя Бондарєв затверджує мирову угоду, що, судячи з усього, сколихне всю Україну. Адже замість заявлених у судовому позові 67 мільйонів гривень ТОВ «Соляріс» люб’язно погодилося прийняти на свій баланс 96 будівель і приміщень — об’єктів комунальної власності, що незбагненним чином опинилися у віданні скромного комунального підприємства, подібних якому, кажуть, у Дніпропетровську до сотні набереться.

Щедрий дарунок від міськради

Певна річ, насамперед виникає питання: а звідки у скромного комунального підприємства, яке заявило про своє банкрутство, раптом взялися на балансі відразу 96 об’єктів комунальної власності, загальна вартість яких оцінена всього–на–всього у 42 мільйони 543 тисячі 856 гривень? Виявилося, перед тим як була розпочата процедура банкрутства КП, виконавчий комітет Дніпропетровської міськради прийняв доленосне рішення — передати майно на баланс саме «малярам–штукатурам». Щедрість, погодьмося, незбагненна.

Як пізніше з’ясується, усі ці об’єкти до того перебували у віданні іншого комунального підприємства Дніпропетровської міськради — «Бюро обліку майнових прав і діяльності з нерухомості». Очолив його авторитетний депутат міської ради від Партії регіонів Геннадій Гуфман. І хоч назва новоствореного КП здавалася доволі хитромудрою, новоспечений очільник розкривав журналістам очі на його діяльність популярно і дохідливо — мовляв, головною метою «Бюро...» є «підбирати і складувати» на своєму балансі всі належні місту приміщення, щоб, не дай Боже, вони не загубилися, приносили дохід від оренди і не пішли на сторону шляхом банкрутства підприємств і відповідних рішень судів.

Однак у грудні 2011 року Геннадій Гуфман раптом добровільно залишив свою посаду. І тепер у Дніпропетровську схильні вважати, що задум про «аферу століття», подібних якій місто на трьох пагорбах, кажуть, не знало за всю історію, почав втілюватися в життя ще відтоді. Щоправда, сам Геннадій Леонідович такий свій крок газеті «Горожанин» пояснював тоді так: «Мені ж гроші заробляти потрібно. Я став розуміти, що мої захоплення, моє бажання допомогти бюджету йдуть мені у збиток, і пішов».

З іншого ж боку, Гуфман при бубнових інтересах зов­сім не залишився, адже у Дніпропетровській міськраді продовжував так само головувати у депутатській комісії з питань комунальної власності. Тобто, контроль над ситуацією від нього нікуди не подівся.

Яка ж це була «допомога» бюджету, спливло на світ Божий тільки тепер. Адже вищезгадані 96 об’єктів одним розчерком пера членів Дніпропетровського міськвиконкому були забрані саме у дітища Гуфмана — «Бюро обліку майнових прав і діяльності з нерухомості», яке свого часу створили саме з метою... збереження міського майна. Ще вражаючіше: оціночна вартість цієї нерухомості, згідно зі скандальним судовим рішенням, складає 500—900 гривень за квадратний метр, тоді як ріелтори тут називають незрівнянно вищі цифри — від 10 до 21 тисячі гривень.. Отож загальна сума збитків, заподіяних міській казні, оцінюється на рівні до 1,5 мільярда гривень.

— У рішенні Господарського суду немає жодного натяку на оціночну експертизу нерухомого майна, яку має виконувати ліцензоване підприємство, — пояснив «УМ» координатор громадського об’єднання «Форум порятунку Дніпропетровська» Василь Сухов. — До того ж чимало з 96 будівель, що дісталися таємничому ТОВ «Соляріс», розташовані на землі, яка теж має бути оцінена. Але про це ніхто навіть не подумав. Отож, виходить, землю і взагалі подарували «Солярісу».

Значна частина цих об’єктів нерухомості розташована у центральній частині Дніпропетровська. Серед них, зокрема, і низка лікувальних та соціальних закладів, які немов грім серед ясного неба опинилися у приватних руках. Отож новоявлені господарі можуть їх перепрофільовувати і використовувати на власний розсуд.

Яскравою ілюстрацією цього став комплекс будівель по центральному проспекту Карла Маркса, 119 а, донедавна фактичній і юридичній адресі місцезнаходження комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт». Місце розташування «оселі» трамваїв — «золоте дно», на яке, судячи з усього, накинули око вже давно. Поруч — вокзали, знаменитий Центральний ринок Дніпропетровська «Озерка», словом, місцина в обласному центрі чи не найгамірніша, де практично цілодобово снує чимало люду.

Розмови про те, що «Дніпропетровський електротранспорт» переселяють, почали точитися в обласному центрі ще задовго до появи на обрії могутнього ТОВ «Соляріс». Відомого у місті директора цього КП Володимира Легкого, який немовби чинив опір такому переїзду, несподівано понизили в посаді на користь молодого та завзятого бізнесмена, який відразу взявся не за покращення матеріально–технічної бази, а саме за передислокацію. Хоча це задоволення вельми не просте і дороге. Ремонтні дільниці, вагонний цех, інші споруди, тобто всю базу, яка створювалася і вдосконалювалася впродовж десятиліть, так просто не перенесеш. Тим паче, діючі майстерні на проспекті Карла Маркса є єдиними на всю Україну, що мають ліцензію на ремонт рухомого складу. А приміщення, куди їх вирішили переселити, для такого ремонту непристосовані. Про гуртожиток, де селилися чимало людей приїжджих, які значною мірою й формували штат тролейбусників–трамвайників, годі й говорити — його мешканцiв уже безжалісно виселили, ніскільки не подумавши про щось навзамін. Бо справді, кого можуть хвилювати кадрові проблеми «якогось «Міськелектротрансу», коли питання стоїть про настільки «ласий шматочок»?

Отож з весни цього року тролейбусники–трамвайники стали потерпати через затримки у виплаті заробітних плат, зате у міської влади знайшлися кошти для перенесення трамвайного депо і майстерень. Тим часом ще 1 березня віце–мер Дніпропетровська пан Медведчук на запит вищезгадуваної газети «Горожанин» офіційно відповідав: «Проспект Карла Маркса, 119 а є юридичною і фактичною адресою місцезнаходження МКП «Дніпропетровський електротранспорт». Рішення виконкому ради чи рішення міськради стосовно перегляду цілісного майнового комплексу не приймалося». Хоча на той час підприємство вже значилося на балансі КП «Спеціалізована ремонтно–будівельна дільниця». Як бачимо, від людей усе максимально утаємничували...

— Територія «Міськелектротрансу» сусідить з «Озеркою», у боротьбі за яку нещодавно полягли і тимчасовий директор ринку Володимир Воробйов, і відомий російський бізнесмен Максим Курочкін, — наголошує вищезгадуваний Василь Сухов. — Тут же йдеться про значно більший шмат землі. Отож прикиньте, наскільки високою є ціна тільки одного цього питання.

На манежі одні й ті ж

Звісно ж, виникає запитання: хто за цими ТОВ і фірмами стоїть? Небайдужі дніпропетровці тепер шукають на нього відповідь насамперед. Варто почати з того, що, згідно з вищезгаданою мировою угодою, свої інтереси вдалося відстояти не лише ТОВ «Соляріс», а й приватному підприємству «Інфоспектр», якому протягом трьох місяців мають виплатити борг живими грошима у сумі 493512,40 гривень.

Завітавши до мережі iнтернет, легко знаходиш інформацію, зокрема, про «Інфоспектр». Так, видання «Дєловая століца» ще в березні 2012 року писало, що Міністерство освіти і науки України позбулося єдиного у своєму роді Дніпропетровського державного дослідного заводу, який виробляв нестандартне металургійне обладнання. Схема була задіяна відома. Господарський суд Дніпропетровської області ліквідує підприємство, нерухомість якого дістається, за свідченням тижневика, «дніпропетровській компанії «СТС», не чужій місцевому «регіоналу» Геннадію Гуфману».

Як зазначає ділове видання, ТОВ «Норт», співвласниками якого тоді були Дмитро Фоменко та депутати Дніпропетровської міськради від Партії регіонів Сергій Туршин і Геннадій Гуфман, почало серйозно цікавитися дослідним заводом ще з 2006 року. Але спроби реорганізувати і приєднати підприємство успіхом не увінчалися. «І в березні 2011 р. вдалися до успішнішого обхідного маневру, — повідомляє «Дєловая століца». — Тоді за позовом дніпропетровського ТОВ «Торговельний дім «Попаснянський склозавод», яке входило до орбіти пана Гуфмана, стартував процес банкрутства заводу. Вже на початку липня Господарський суд Дніпропетровської області затвердив реєстр вимог кредиторів до підприємства на загальну суму 7,8 млн. грн.. З них більша частина (7,5 млн. грн.) припала місцевому ПП «Інфоспектр», яке також було не чужим Геннадію Гуфману».

Саме така схема була задіяна і щодо 96 об’єктів нерухомості, що перебували у комунальній власності. При цьому завбачливо через сесію міської ради провели рішення про те, що будівлі й приміщення мають передаватися на баланс «Бюро...» — дітища Гуфмана без участі депутатів, а винятково рішенням виконавчого комітету, де ніякою опозицією, звісно, й не пахне.

Більше того, прискіпливі журналісти навіть після того, як уже почав потроху розгорятися описуваний нами скандал, стали телефонувати до міськради у пошуках телефону КП «Спеціалізована ремонтно–будівельна дільниця», у відповідь отримували рекомендацію звернутися до приймальні... «Бюро...», де, мовляв, володіють всією ситуацією.

Ще цікавіше — інтереси Дніпропетровської міської ради у вищезгаданому засіданні Господарського суду представляла 25–річна юрист Ірина Лавриненко, яка проти мирової угоди, звісно ж, не заперечувала. А потім з’ясувалося, що ця правник, як кажуть, молода та рання. Адже працює головним спеціалістом відділу претензійно–пошукової роботи управління правового забезпечення департаменту корпоративних прав міськради, до структури якого, зокрема, входить і «Бюро...» — дітище Гуфмана. Але й це ще «квіточки»... Адже виявилося, що до приходу на роботу у міськ­раду Ірина Лавриненко була... директором ТОВ «Агроінвест–Україна», того самого, що стало одним з «ображених» кредиторів КП «Спеціалізована ремонтно–будівельна дільниця». Отож, як бачимо, у цій «афері століття» все зав’язано у вузол доволі тугий...

Вінцем же всього цього став вочевидь «найсправедливіший у світі» Господарський суд Дніпропетровської області в особі скромного судді Едуарда Бондарєва. Його ухвала буквально наступного дня після проголошення вже була зареєстрована у... Мін’юсті, хоча, за законом, дається п’ять днів на її оскарження в апеляційному порядку. Поспіх просто незбагненний. Особливо якщо врахувати, що ця ухвала має відразу 38 (!) сторінок тексту. І всім відомо, що повного тексту судових рішень у Господарському суді, незрівнянно менших за обсягом, людям доводиться чекати місяцями. А тут навіть ніхто не став очікувати п’ятиденного терміну для апеляційного оскарження. Бо вочевидь на апеляцію за такої режисури і постановки сподіватися й не доводилося.

Як кажуть, сама ситуація змушувала квапитися. Бо ТОВ «Соляріс» відразу ж, задіявши двох нотаріусів, взялося реалізувати ці 96 об’єктів... приватним особам. Причому, і це вже стало надбанням гласності, першу таку оборудку з продажу отриманого майна було здійснено в суботу 27 липня, тобто на третій (!) день після прийняття скандальної ухвали Господарського суду. А вже наступного дня, у неділю, ТОВ «Соляріс» отримало щодо цього виписку з державного реєстру. Тобто всі структури продемон­стрували дива згуртованості й організованості. Ще вражаючіше — оформила цю угоду нотаріус Яна Гуфман, як неважко здогадатися, дружина того самого... Геннадія Гуфмана.

Задній хід чи хід конем?

Після того як спалахнув цей грандіозний скандал, очевидно, і самі його поки що утаємничені режисери задумалися, що переступили всі мислимі і немислимі рамки навіть для нашої епохи суцільної вседозволеності й беззаконня. Як кажуть в Україні, переборщили чи передали куті меду. Але потім з’явилася інформація, що знову ж таки виходить за рамки здорового глузду. Адже дніпропетровські ЗМІ вже повідомили про... повернення 96 об’єктів комунального майна Дніпропетровську. Цитуємо дослівно: «19 вересня 2013 року відбулося засідання Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 38/5005/11447/2012 (суддя Бондарєв) за участі комунального підприємства «Спеціалізована ремонтно–будівельна дільниця», яка є балансоутримувачем майна, раніше переданого приватним особам у рамках процедури банкрут­ства. У результаті вказаного засідання Господарський суд Дніпропетровської області визнав недійсною мирову угоду від 18.07.2013 року, укладену між КП «Спеціалізована ремонтно–будівельна дільниця» і ТОВ «Соляріс» з передачі комунального майна. Таким чином, майно було повернено місту».

Але тут передали куті меду ще більше. Бо яким процесуальним законом передбачено право суду першої інстанції переглядати своє ж рішення, яке, до того ж, апріорі вже вступило у законну силу, бо апеляцій не подавалося, і вже здійснено не одну оборудку на підставі ухвали служителя Феміди Бондарєва?

— Про повернення місту віроломно вкраденого майна навіть говорити не доводиться, — переконаний і Василь Сухов. — Бо значна частина, якщо не всі, з цих 96 об’єктів ТОВ «Соляріс» вже оперативно реалізована. Тому доведеться визнавати недійсними всі ці оборудки. Але як це зробити? Адже неминуче випливуть на світ Божий прізвища «щасливчиків», яким за безцінь дістався чималий, а в багатьох випадках — просто «золотий», шмат майна територіальної громади.

Того ж дня, 19 вересня, нарешті «прорізався голос» і в прокуратури Дніпропетровської області, яка вустами своєї прес–служби повідомила про оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2013 року і відкриття кримінального прова­дження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки). Як неважко здогадатися, під цим «зловживанням» маються на увазі керівники КП «Спеціалізована ремонтно–будівельна дільниця», тобто «стрілочники». Але й без того важко збагнути: яка може бути апеляція на ухвалу, яку сам суд першої інстанції вже визнав недійсною, хай навіть всупереч не тільки здоровому глузду, а й закону?

Завтра у Дніпропетровську має відбутися сесія міської ради, яку вже зараз можна передбачити як найскандальнішу за бозна–скільки останніх років. Бо справді, криворізькі хлопці ахметовського розливу (нагадаємо, всю владу в області захопили ставленики донецького олігарха з Кривого Рогу) втратили під своїми ногами будь–який ґрунт... І якщо голова Дніпропетровської облдержадміністрації у недалекому минулому, а нині — віце–прем’єр, Олександр Вілкул і полюбляв говорити про Дніпропетровщину як регіон–лідер, то нині це лідерство отримало відтінок абсолютно протилежний. Лідер iз позбавлення територіальної громади належного їй майна. Бо те, як усе сталося у Дніпропетровську і як злагоджено до цього готувалися, навіть не вражає, а приголомшує. А може, це і є втілення у життя відомого виборчого гасла Президента Віктора Януковича — «Україна для людей»? У розумінні — для людей своїх і перевірених ...