«Домашнє завдання» для України

19.09.2013

Головним питанням порядку денного учорашнього засідання уряду став розгляд проекту Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. «Сьогодні ми повинні прийняти рішення історичної ваги», — сказав, відкриваючи засідання Кабінету Мінiстрів, Прем’єр Микола Азаров. І це історичне рішення урядовцi таки схвалили.

 

«Більше п’яти років різні склади уряду України вели непрості переговори щодо європейського майбутнього нашої держави, — каже Прем’єр. — Водночас ми аналізували всі аспекти впливу режиму вільної торгівлі з ЄС на економіку України. Третій рік поспіль реалізується затвер­джений урядом план заходів щодо використання переваг та мінімізації ризиків створення вільної торгівлі з Євросоюзом. Ми виконали колосальний обсяг законодавчої технічної роботи, адже положення угоди охоплюють практично всі сфери життя українського суспільства».

І хоча не всі схвалюють рух України в напрямку Європи, а комуністи все затятіше торпедують питання референдуму, щоб затягти нашу країну в Митний союз, Микола Янович переконаний, що жити по–європейськи хоче кожен українець. На сьогодні ринок ЄС є одним із найбільших у свiтi, він об’єднує 28 держав–членів iз населенням близько 500 мільйонів осіб. «Але Україна хоче приєднатися не просто до найбільшого торговельно–економічного об’єднання у свiтi, а й до спільноти із сучасними стандартами демократії та прав людини, — каже Микола Азаров. — Отже, наша держава зміниться докорінно, і когось це надихає, а когось тривожить. Завдання уряду полягає в тому, щоб ретельно оцінити як плюси, так і ризики необхідних перетворень, за які ми беремося. Угода про асоціацію є для нас «дорожньою картою» на шляху до тієї України, якою переважна більшість наших співгромадян хоче її бачити: країною з потужною соціально орієнтованою економікою, заснованою на передових технологіях, що гарантує достойні доходи громадян і сильний соціальний захист; країною з безумовним верховенством права; країною з високими стандартами життя, які, до речі, всі ті, хто згоден з асоціацією, і ті, хто не згоден, визначають однаково — як європейські стандарти життя. Тому що всі ми хочемо чистого повітря, якісної води, безпечних продуктів харчування, гарної освіти для наших дітей, сучасного медичного обслуговування, надійного правового захисту тощо. І все це не абстракції, а норми і правила, які вже діють у Європейському Союзі, які потрібні нам в Україні».

Проти цього навряд чи хтось заперечуватиме, але чи вдасться Україні виконати всі умови, необхідні для підписання Угоди про асоціацію? Прем’єр переконаний, що вдасться.

Глава уряду визнає, що ризики для української економіки, пов’язані з цією Угодою, є, а «економічні перетворення не будуть простими». Але українська промисловість матиме десять років перехідного періоду, щоб запровадити європейські норми й технічні регламенти, залучити кошти, а також знайти партнерів й інвесторів для модернізації виробництва. А хто не перебудується за цей час, той просто не витримає конкуренції, застерігає глава уряду.

Він наголошує, що в процесі підготовки проекту Угоди інтереси реального сектору вітчизняної економіки значною мірою вдалося захистити. Зокрема, скасування ввізних мит, які сьогодні діють у Європейському Союзі щодо українських товарів, відбудеться вже в перший рік дії угоди. При цьому середня ставка мит в Україні знизиться для товарів iз Євросоюзу вдвічі: з 4,95% до 2,42%, в той час як середня ставка мит Євросоюзу для українських товарів зменшиться в 15 разів: з 7,6% до 0,5%. «Це практично нульові», — каже Азаров. Основні зміни для 99% українських товарів, що постачаються до ЄС, відбудуться вже в перший рік дії угоди ще до ратифікації угоди державами–членами ЄС. Натомість мито для товарів iз ЄС в Україні знижуватиметься поступово, протягом чотирьох років. «Таким чином, українські виробники отримають часову перевагу і шанс підвищити конкурентоспроможність своєї продукції не тільки на ринку Євросоюзу, а й на ринках «третіх» країн», — каже Прем’єр.

Утім, додає він, більшість положень Угоди, в першу чергу щодо функціонування зони вільної торгівлі, — це «домашнє завдання» для нашої держави. І його виконання потребує створення таких умов, у першу чергу правових, за яких зона вільної торгівлі буде взаємовигідною та підвищить конкурентоздатність України.