«Вєсті». Тут Руссю пахне...

Цього тижня буде два місяці, відколи біля станцій київського метро, на зупинках і перехрестях, в кафе й на автозаправках роздають безкоштовну російськомовну кольорову газету «Вєсті». Читачі в кількох найбільших містах України п’ять разів на тиждень отримують 16 шпальт здебільшого такої інформації, яку за стилістикою подачі прийнято називати «жовтою»: зокрема, про розлучення депутатів, заробітки спортсменів, повернення Марії Деві Христос, продаж квартири засудженої Юлії Тимошенко у Дніпропетровську, битви дієт і екстрасенсів. У регіональних випусках подається частина місцевої інформації.

Проект має потужну рекламну підтримку зовні (гасло «Ми не продаємося!»), мало реклами на шпальтах і є унікальним для українського ринку: в нас ще ніколи так довго й так масово не роздавали повноцінну товсту щоденну інформаційну газету «на шару». Експерти говорять про значну політичну роль проекту «Вєсті» перед виборами–2015.

Узявся за Гужву...

На перший погляд, «Вєсті» — читво для людей, яких притягують справжні або псевдо–сенсації і не надто ґрунтовні поради щодо облаштування власного життя. Якщо ж уважно проаналізувати чотири десятки номерів, що вийшли тиражем по 350 тисяч примірників (як заявляє видавець), то можна поміж інформаційної мішури знайти політичні й економічні месиджі, які хочуть донести не надто вибагливій спільноті ті, хто вкладає гроші у «Вєсті». А, за оцінками видавців, на кожен випуск безплатної для читачів газети щодня витрачається щонайменше півмільйона гривень.

За офіційною інформацією, видавець і засновник газети «Вести» — ТОВ «Вєсті масс–медіа». Власник компанії — фізична особа, головний редактор видання 39–річний Ігор Гужва.

Найпомітніші професійні віхи випускника економічного факультету Донецького держуніверситету — це донецька газета «Салон Дона і Баса»; робота у Москві координатором проектів у Фонді ефективної політики Гліба Павловського і редактором політичної експертної мережі проекту Kreml.org; 8–річне шеф–редакторство у газеті Ріната Ахметова «Сєгодня» в Києві, річне — у «Московских новостях» у Москві.

За словами Гужви, його нова газета розвивається на кредитні кошти. А кредитори не бажають, щоб їхні прізвища чи назви структур розголошували.

Власне, біографія Ігоря Гужви дає можливість уявити коло багатих і впливових людей, з якими він міг започаткувати спільний медіа–проект. Ідеться не лише про газету, яку вже отримує читач, а й про придбаний супутниковий новинєвий телеканал UBR, орієнтований на ділову аудиторію, який перетворюється на «Вєсті ТВ», розмовну радіостанцію «Вєсті ФМ» і тижневик «Вєсті. Репортер», який виходитиме за ліцензією «Російського репортера». Додавши все це разом, розуміємо, що інвестори мають бути досить заможними. За оцінками Бориса Ложкіна, екс–власника «Українського медіа–холдингу», створення подібного проекту обходиться у 50—70 мільйонів доларів. На самоокупність Ігор Гужва планує вийти через п’ять років, але є сумніви, що йому це вдасться.

Сліди Кремля і «Сім’ї»

Чимало експертів вважають, що новий медіахолдинг, який офіційно представляє Гужва, спонсорує влада Росії. Так, джерела інтернет–видання «Економічна правда» припускають, що фінансування нового медіа–холдингу здійснюється через низку проміжних структур, а джерелом є кредити російської державної корпорації «Внєшекономбанк». Найімовірніше, вони оформлені через український «Промінвестбанк», який належить «ВЕБу». До наглядової ради цієї фінустанови входить керівництво російського уряду, разом з прем’єром Дмитром Медведєвим. Фактично ж «Внєш­економбанк» контролює президент Росії Володимир Путін.

Багато хто посередником між росіянами і газетою «Вєсті» називає кума Путіна, главу адміністрації «пізнього» Президента Леоніда Кучми— Віктора Медведчука. Хоча керівник «Мультимедіа інвест груп» Ігор Гужва журналістам різних видань неодноразово спростовував припущення про причетність до свого медіапроекту і російських грошей, і Медведчука.

Ще за однією версією, лобістом виділення грошей для «Вєстей» для української аудиторії є Ігор Сечін, глава «Роснєфті». Основним акціонером (69,5% акцій) «Роснєфті» є стовідсотково державний «Роснєфтєгаз».

«Якщо справедливою є версія про те, що гроші на новий медіа–холдинг дають росіяни, то стає ще цікавіше, — пише «Економічна правда». — Адже розвиток і нарощування медіа «Сім’ї» (людей із кола Олександра Януковича й Сергія Арбузова) є логічним етапом підготовки до президентських виборів та черговим плацдармом для війни з групою «Росукренерго» (Сергія Льовочкіна та Дмитра Фірташа)».

Уже зараз можна казати, що газета «Вєсті» дуже лояльна до української влади, на «ура» сприймає усі ті її кроки, які засуджують незалежні економісти, і забезпечує їй кредит довіри. Наприклад, у нещодавній статті «5 миттєвостей політсезону» можна прочитати про те, що «власть, хоть и не без труда, но взяла парламент под контроль... и провела ряд принципиально важных законов (например, о трансфертном ценообразовании и векселях), которые помогут наполнить бюджет». Або: «Недостача в поступлениях от экспорта (при отсутствии кредитов МВФ и высокой цене на российский газ) покрывается за счет внешних и внутренних займов, и этот источник вряд ли иссякнет до президентских выборов (если не случиться каких–то глобальных мировых катаклизмов), а значит, и курс гривни удержится, и стабильность социальных и прочих бюджетных выплат будет обеспечена». В іншій статті — про рік після прийняття так званого закону про мови («Про засади державної мовної політики») «Вєсті» роблять такий антидержавницький пасаж: «Процессы украинизации остановлены. А в условиях свободной конкуренции русский, как язык с намного большим ареалом распространения в мире, очевидно, имеет больше преимуществ перед украинским».