Коли Кремль стає нецікавим

У коридорах російської влади сталася маленька сенсація — президент Володимир Путін звільнив з посади людину, яку досі називали «сірим кардиналом» Кремля. Щоправда, справді сенсаційною цю новину можна було б вважати рік–два тому, але не зараз. Впливовість Владислава Суркова, який до звільнення обіймав посаду віце–прем’єр–міністра — керівника апарату уряду, за нинішніх розкладів російські оглядачі вважають дещо перебільшеною. Хоча під час роботи в Кремлі, де він iз 1999 року був заступником голови президентської адміністрації (і за Путіна, і за Дмитра Медведєва), Сурков справді багато вирішував і мав неабияку політичну вагу. Його вважають одним із головних ідеологів створення правлячої в країні партії «Єдина Росія» та загалом російської системи влади, яку називають «суверенною демократією». Також нібито саме Сурков відповідав за боротьбу — не так явну, як приховану — з опозицією.

У коментарі газеті «Коммєрсант» сам екс–віце–прем’єр повідомив, що подав заяву про відставку ще 26 квітня. Причину такого рішення він пояснити відмовився, але пообіцяв «розповісти все пізніше, коли це буде більш доречно».­

Чинний прем’єр РФ Дмитро Медведєв пояснив звільнення Суркова «виконанням указів президента». Днями Путін розкритикував уряд за неналежну роботу — мовляв, де обіцяне економічне зростання? І запропонував запровадити персональну відповідальність урядовців за виконання президентських указів. У відповідь тоді ще не звільнений Сурков назвав роботу міністрів «практично бездоганною». Оскільки указ про його відставку з’явився вже наступного дня, зв’язок між цими двома подіями виглядає беззаперечним. Однак обидві сторони його спростовують.

Ще однією «темною плямою» на віце–прем’єрській діяльності Суркова стала сварка з головою Слідчого комітету РФ Володимиром Маркіним. Перебуваючи з візитом у Лондоні, колишній «сірий кардинал» звинуватив СКР у некомпетентності — за надмірну прискіпливість до розслідування корупційних скандалів довкола дослідницького центру й фонду «Сколково», де він очолював опікунську раду. За словами Суркова, це «один із найчистіших проектів у Росії з точки зору можливих зловживань». На що Маркін відповів статтею в газеті «Ізвєстія». «У нинішніх «ефективних менеджерів» нова мода. Щойно відбувається обшук у багатоповерхових хоромах віце–губернатора небагатої області, його колеги одразу кричать про політичне замовлення, сатрапів зі Слідчого комітету і з Рахункової палати. Куратори особливо ефективних менеджерів воліють виступати з арією московського гостя одразу в Лондоні», — саркастично відзначив голова СКР.

Куди колишній «всесильний Сурков» піде після звільнення, наразі невідомо. Але, як фактично одностайно прогнозують російські політологи, повертатися на державну службу він майже напевне не буде. Мовляв, очевидно ж, що 48–річному топ–менеджеру у владних коридорах стало нецікаво.

Так чи інакше, без роботи талановитий кар’єрист не залишиться. У крайньому разі, для нього завжди заготоване тепле місце в Чечні, глава якої Рамзан Кадиров називає Суркова своїм братом. До слова, батько Владислава — чеченець.