Прем’єр і мафія

Італія втратила одного з найвидатніших політиків і діячів другої половини ХХ століття. Колишній прем’єр–міністр країни, 94–річний Джуліо Андреотті, помер позавчора у Римі після тривалої тяжкої хвороби. Парламент Італії віддав йому останню шану хвилиною мовчання.

У період між 1972 й і 1992 роками Джуліо Андреотті сім разів очолював італійський уряд, вісім разів займав посаду міністра оборони та п’ять разів обіймав посаду міністра закордонних справ. Він був одним із співзасновників та багаторічним лідером Християнсько–демократичної партії, яка після Другої світової війни домінувала в Італії упродовж півстоліття. Власне, Андреотті був одним із засновників самої повоєнної Італійської Республіки. Починаючи з 1946 року, політик незмінно був членом парламенту, а 22 роки тому здобув статус довічного сенатора.

За свою політичну «живучість» Андреотті отримав прізвисько «Вічний Джуліо». Як зазначає Бі–Бі–Сі, він мав репутацію проєвропейського політика, що твердо поставив Італію на шлях європейської інтеграції і допомагав накреслити плани монетарного союзу та спільної європейської грошової одиниці. Проте кар’єра Андреотті не позбавлена темних плям і періодів падіння. З часом йому довелося відповідати на дедалі більшу кількість звинувачень, багато з яких стосувалися його взаємин із корумпованими фінансистами та очільниками мафії.

У 1993 році Андреотті викрили у зв’язках із мафією, після чого він був позбавлений імунітету та змушений припинити політичну діяльність. У 2002 році його засудили до 24 років в’язниці за зв’язки з мафією і причетність до вбивства журналіста, але вже наступного року звільнили, коли він виграв апеляцію проти вироку. У 2004 році найвищий апеляційний суд Італії залишив у силі вердикт, згідно з яким Андреотті до 1980 року «свідомо і ціле­спрямовано підтримував стабільні відносини» з босами мафії. Однак за цим звинуваченням його не було засуджено, оскільки збіг термін давності правопорушення.

Попри все, до кінця життя Андреотті залишався членом Сенату і впливовим політиком.