«Роблю, як для Бога»

24.04.2013
«Роблю, як для Бога»

На саміті згуртувалися люди різних професій. Фото з сайта www.acp.org.ua.

«Змінюй суспільство через свою професію і переконання» — таке гасло Всеукраїнського саміту професіоналів–християн, що відбувся минулих вихідних в Інституті філософії ім. Г. Сковороди НАН України. Адже, вийшовши в неділю з церкви, християнин не перестає бути віруючим. І якщо кожен, хто в храмі ставив свічки за здоров’я своїх близьких, на своєму робочому місці згадає про християнські цінності і спробує хоча б помалу практикувати їх у своєму буденному житті — суспільство зміниться на краще.

Зібрання відкрив виступ віце–ректора Українського католицького університету Мирослава Мариновича. Відомий громадський діяч, публіцист, в’язень радянських таборів нагадав, що без зусиль і без жертви неможливо почати щось нове й добре. А зло, яке не зустрічає опору, проникає в кожну шпаринку. «Моральним може бути лише той народ, члени якого солідарно підтримують один одного», — запевнив пан Маринович, нагадавши про наслідки суперництва у стародавні часи і в недавній історії: князівські міжусобиці, козацьке протиборство, гуляйпільську отаманщину, бандерівсько–мельниківське протистояння, міжцерковні чвари, «помаранчеву» ворожнечу.

Екс–глава Української греко–католицької Церкви Блаженнійший Любомир (Гузар) виклав свої думки щодо того, як можна змінити ситуацію в Україні. «Щоби почати змінювати суспільство із себе, потрібна відвага. І взагалі щоби наше суспільство почало змінюватися, треба не стільки змінювати законодавчу базу, за якою воно живе, як необхідна армія справжніх християн», — нагадав кардинал. Він розповів, що якось йому порадили механіка, аби полагодити стареньке авто. Той добре зробив свою справу, а на слова вдячності відповів: «Щоразу роблю, як для Бога». «Це — християнство, застосоване на практиці», — каже Блаженнійший Любомир. Що ж до політики, то це, на думку екс–глави УГКЦ, один із найбільш досконалих способів служити ближньому. «Брудною її роблять безвідповідальні, егоїстичні люди. Тому ми не повинні втікати від політики, а поводитися в ній, як християни», — переконаний духовний лідер.

Перед учасниками виступили й інші авторитети — всесвітньо відомий економіст та меценат Богдан Гаврилишин, православний публіцист та філософ Юрій Чорноморець, представники церков, експерти й громадські діячі. Також відбулися майстер–класи з медицини, журналістики, права, психології. Саміт організував Альянс професіоналів–християн, метою якого є розвиток громадянського суспільства на християнських засадах. Альянс об’єднує віруючих фахівців різних конфесій та різних професій (юристів, підприємців, журналістів, медиків, освітян, митців), аби разом професійно зростати і служити через свій фах Богові та людям.

За словами голови правління Альянсу Ростислава Семікова, зараз до різних асоціацій Альянсу належить близько півтори тисячі професіоналів. Представники Асоціації медиків організовують поїздки в села, де немає медпунктів, і роздають ліки та здійснюють огляди, юристи безкоштовно надають консультації. Відомо, що Асоціація християн–юристів у співпраці з Центром протидії корупції у 2012 році призупинила тендерні закупівлі, що здійснювалися з грубими порушеннями законодавства. «Я вірю, що в Україні в близькому майбутньому буде велика мережа християн — експертів у найважливіших професійних сферах, які зможуть змінити правила гри у своїй професії та поширювати такі цінності в цілому суспільстві», — зазначає пан Семіков.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>