— У статті 5 Закону про рекламу сказано, що дозволяється (а скоріше — не забороняється) спонсорування теле–, радіопередач, театрально–концертних, спортивних та інших заходів із використанням знаків для товарів та послуг, під якими випускаються алкогольні напої. Тобто можна показувати зображення — товарний знак або озвучити назву спонсора, при цьому не наводячи жодної інформації рекламного характеру. Але виробники алкоголю — замовники реклами щонайменше не дотримуються духу закону, а подекуди і букви. Зокрема, знаки для товарів і послуг реєструються як статичне зображення. Тому в ефірі мали б показувати як мінімум статичні зображення відповідної торгової марки і могла б бути дикторська озвучка, що спонсор «така–то торгова марка чи компанія». По факту вони, як правило, або анімуються, або вставляються у нетривалий відеоряд.

Багатьох телеглядачів, які разом з улюбленими, а інколи навіть цікавими фільмами чи програмами змушені дивитися рекламні блоки, здивує те, що у діючому Законі «Про рекламу» чітко написано: «Реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється на радіо та телебаченні з 6–ї до 23–ї години». Бо пити різні сорти пива уже зранку закликають, скажімо на «Плюсах», трохи не частіше, ніж пити каву спонсора «Сніданку».