Вiктор Ющенко Говерлу пiдкорив утридцяте.
Лідер «Нашої України» прибув на Івано-Франківщину по полудні минулої п'ятниці, аби саме тут, за традицією, відсвяткувати день проголошення Декларації про державний суверенітет України і здійснити черговий — тридцятий за своє життя — ритуал сходження на Говерлу. Між прес-конференцією в івано-франківському аеропорту та вечірнім прямим ефіром на місцевому телебаченні «Галичина» В. Ю. встиг поспілкуватися з понад десятьма тисячами учасників двох вічів — у Коломиї та обласному центрі Прикарпаття. Простий народ тут завжди зустрічав його з любов'ю, а тепер, після старту президентських перегонів, щира любов поєдналася з надією.
Цих людей ніхто, на відміну від масових провладних акцій, не зганяв на майдани погрозами звільнення з роботи і не приманював грошовими знаками. Цього ніяк не хочуть бачити (та й навряд чи розгледять очима, позиченими в Сірка) майстри мас-медійного обслуговування, котрі занепадливо виляють хвостами перед Банковою в очікуванні апетитної кістки і чи не найбільше та найєхидніше ялозять святе для християн біблійне слово «месія» довкола прізвища Віктора Ющенка. Люди з власної волі і потреби йшли на віче, аби побачити, почути й благословити народного кандидата в президенти на вирішальну прю з діючим режимом. І не тільки етнічні українці. На телебачення «Галичина» додзвонилося чимало російськомовних глядачів і своєю рідною мовою або українською з помітним акцентом теж висловили підтримку Віктору Ющенку.
Під час спілкування із журналістами, учасниками віче та телеглядачами Віктор Андрійович торкнувся найгостріших політичних, економічних та соціальних проблем сучасної України і перспектив заможного демократичного життя її громадян після перемоги коаліції «Сила народу» на цьогорічних президентських виборах. Про що говорив головний «нашоукраїнець» з прикарпатцями, читачі «УМ» зрозуміють із фрагментів його виступів та відповідей на запитання.
— Чи можна вважати нинішню поїздку Ющенка на Прикарпаття активним стартом його передвиборчої кампанії?
— Літні місяці — не найкращий час для політичної агітації, але є події, які і сьогодні, влітку, можуть значно зацікавити людей, скликати до гурту. Одна з них — традиційна Говерляна...
Це хороша ініціатива, викликана Декларацією про державний суверенітет України. Для мене це ще й хороший і комфортний спосіб для політичного діалогу, можливість побути з друзями, отримати хороші емоції та фізичні навантаження. Я переконаний, що якщо в кожного японця є своя Фудзіяма, то і в кожного українця є своя Говерла. Говерла — це символ... І тому, з однієї сторони, розумію, що це — початок офіційної політичної кампанії, бо я зареєстрований як кандидат на пост Президента і не можу виключити цю поїздку з цього контексту. Але з іншої сторони — і це справді щиро — уже протягом 13 років тут — найкомфортніше середовище для того, щоб відчути солідарність, спільність не з тисячами, а мільйонами людей, які шанують Україну, для яких вона — в серці, і які хочуть бачити її незалежною, демократичною.
— Може, критикуючи уряд Януковича, Ющенко не хоче визнати його досягнень?
— Я не хочу, щоб цей уряд крав, щоб 50 відсотків економіки перебувало в тіні, щоб тут убивали журналістів, щоб телефонне право було вище права закону.
У цій країні опозиція склалася не між діючою владою і «Нашою Україною», хоча й вона, безумовно, існує, а правдива, фундаментальна опозиція є між владою і народом. Тому вибір між претендентами на посаду Президента — це не проблема персон, а проблема двох Україн: України, яка краде, і України, яка не краде; України, яку представляє кримінальна влада, і України, яку представляє більша частина виборців, яких обкрадають.
Якщо ми хочемо жити в достатку, бути вільними і демократичними, то повинні зробити до цього певні логічні кроки, а не слухати казки, байки і брехні. Ці кроки визначені в моїй програмі: створення робочих місць, встановлення гідних зарплат і для початку пенсій на рівні прожиткового мінімуму, далі — ефективні соціальні програми, освіта, безпека, оборона, зовнішня політика, сім'я...
— Чи має право людина з двома судимостями балотуватися на пост Президента України?
— Я не хочу вести персоніфіковану полеміку. Хочу сказати, що в житті кожної людини може бути такий проступок. Припустимо, що людина може розкаятися і навіть припускаю, що може бути другий проступок, хоча тоді важко коментувати суть каяття. Допускаю, що життя може водити різними стежками і підносити різні неприємні сюрпризи. У когось можуть такі рецидиви траплятися. Це не є для мене суттю полеміки. Вона в іншому: чи може людина, яка пройшла таку дорогу, репрезентувати країну, тобто бути її Президентом. Я залишаю це питання відкритим, хочу, щоб відповідь на нього дав кожен сам собі на виборах.
— Чому Ющенку в Україні закритий доступ до переважної більшості засобів масової інформації?
— Професія журналіста небезпечна. Не одна мудра чесна журналістська голова поплатилася за свою позицію. Однак ЗМІ сьогодні належать трьом-чотирьом родинам. Сподіватися, що така родина запросить мене, аби я говорив на її каналі проти родини, — це марна справа. Але коли вони зранку до вечора співають саги кандидату від влади і в найважливіший інформаційний діапазон часу подають програму «Проте» з байками і вигадками про мене, про мою сім'ю, про моїх друзів та політичних партнерів, то рано чи пізно люди починають дивитися телевізор, читати газету чи листівки, які йдуть від влади, між рядками. Вони не вірять цим донесенням, бо вони з року в рік повторюються. Це дезінформація і брехня.
У нас, звичайно, існує закон про рівний доступ кандидатів у президенти до засобів масової інформації. Ми будемо жорстко відстежувати це питання і будемо порушувати його в судах. Хоча я розумію, що до виборів Президента ми жодну справу не виграємо, бо маємо залежну приватизовану судову систему. Але наша сила зараз в іншому. Із семи днів тижня шість я перебуваю у відрядженнях, спілкуюся із сотнями тисяч українців.
— Чи достатньо сильна сьогоднішня українська влада, щоб виграти вибори Президента?
— Слова, які належать одному із фаворитів влади: «нинєшняя власть сільна как нікогда» — це брехня. Такої сили в цієї влади немає, бо їй ніхто не довіряє. Справжня влада і сила сьогодні — у людей. І дуже важливо, аби люди своєчасно оцінили цю силу і не спокусилися безкоштовним шматочком сиру, який їм будуть давати до 31 жовтня під виглядом солодких обіцянок...
Влада витрачає мільярди, аби відвоювати хоч один відсоток довіри народу, вдається до грубої дезінформації, застосовує колосальний адміністративний тиск. Але це їй не вдасться. Вона програє. Тому важливо, щоб кожен українець відчув у собі цю силу і зрозумів, що від нього залежить, якою буде ця країна в недалекому майбутньому...
Можна сплюндрувати думку сотень, тисяч людей, мільйона. Але — не мільйонів. У тому, що сьогодні ми бачимо останні судоми цієї злочинної влади, у мене немає жодних сумнівів. Це останні місяці, які вона доживає. І ми побачимо незалежну демократичну Україну і вільних та заможних у ній громадян.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
