«Я припускаю, що легендарний Камелот розташовувався або на території сучасної Ігрені, або ж десь поряд. І це — тема, гідна спеціального дослідження», — упевнено заявив на прес–конференції дніпропетровський дослідник Андрій Карнаух. Чому ця версія не випливла раніше, він пояснює насамперед тим, що у радянський час тема Готського королівства, яке розташовувалося на теренах сучасного Півдня України і мало вплив на всю нашу нинішню державу, а також Білорусь, Прибалтику і європейську частину Російської Федерації, до Волги включно, була під негласною забороною. Головну причину такого замовчування Андрій Леонідович вбачає у колишньому інтересі до цієї теми гітлерівців, оскільки готи є німцями.

Збірка творів українських поетів «Я той, хто духом не скоривсь» — політв’язнів воркутинських та інтівських таборів з їхніми портретами (якщо такі збереглися) та біографіями свого часу анонсована в «УМ» — результат пошукових зусиль активістів Воркутинського українського земляцтва, Сиктивкарської громадської організації «Покаяння», ірпінського Культурологічного товариства ім. Дмитра Паламарчука. Вона побачила світ завдяки підтримці Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України», зокрема відомому архітектору члену–кореспонденту Академії мистецтв України Ларисі Скорик. Серед її упорядників — Юрій Тагіров, що нині живе в Санкт–Петербурзі, Анатолій Попов (проживши 45 років у Воркуті, перебрався до Сиктивкара) та одна з фундаторів Воркутинської громадської організації «Україна» Євдокія Лісова (нині мешкає на Полтавщині). Упорядники навiть надрукували й вірші, які можуть тлумачитися як антиросійські. «Потрібно розуміти, що це не антиросійські, а антиімперські, антисталінські рядки... СРСР, особливо сталінського періоду, був такою ж В’язницею Народів, як Російська імперія», — читаємо в передмові, яку від імені упорядників підписав Юрій Тагіров. Окремо про перекладача Марка Каганцова, заслуженого лікаря Російської Федерації і талановитого поета. Він народився 1947 року на засланні — його батько політв’язень, а українську мову чув iз дитинства, спілкуючись із вояками УПА. Його переклади не тільки майстерні, а й напрочуд точно передають авторський стиль.