Сесія на замку

На сходку, що відбувалася просто неба біля магазина, зійшлося більш ніж півсотні мешканців Тахтаулового та сусідніх Жуків. Селян привели на майдан найпекучіші проблеми, які особливо дошкуляють пенсіонерам із їхніми мізерними пенсіями. Тож саме вони першими висловили обурення з приводу рішення Тахтаулівської сільради про більш ніж 50–відсоткове підвищення тарифів на водопостачання. За нього тоді проголосувала мінімально необхідна більшість депутатів (12 із 22) і сільський голова. Як з’ясувалося, та сесія відбувалася за... зачиненими дверима – на неї не допустили «неугодних» депутатів.

Що приховували від відеокамери

На відміну від попереднього скликання ради, де панував «одобрямс» щодо пропозицій керівника, цього разу до представницького органу більш ніж тритисячної територіальної громади потрапили справді небайдужі депутати. Ті з них, які об’єдналися у фракцію «Солідарність», із весни 2011 року почали вести повний відеозапис усіх сесій. Заборонити його наприкінці минулого року запропонувала депутатка, що працює головним бухгалтером комунального підприємства «Спектр», заснованого сільрадою. Тож її забаганку сприйняли як прояв позиції сільського голови Олександра Пузиря. Зрештою 30 січня він поставив питання руба: сесія не відбудеться, доки «Солідарність» не прибере із зали свою відеокамеру.

Коли деякі депутати вже порозходилися, голова зібрав у іншій кімнаті своїх найвідданіших прихильників, «ви­дзвонив» ще кількох для кворуму і... Саме в момент, коли поза сесійною залою починали потрібну голові сесію, з увімкненою відеокамерою зайшов голова фракції «Солідарність» Валерій Шарапа. За словами Шарапи, депутат Олександр Гаврилко, щоб завадити зйомці, підбив відеокамеру, а голова Пузир ви­штовхнув опозиціонера з кабінету й замкнув його зсередини на ключ».

Після того кілька десятків рішень ухвалювали одностайно. В тому числі про виділення з бюджету сільради 22 тисяч гривень, за які голова мав купувати пальне й орендувати у... своєї дружини придбаний його родиною минулого року автомобіль «Пежо Експерт» — «для використання у службових цілях». От тільки як відокремити їх від приватних цілей, якщо також на дружину голови в селі Жуки «записаний» родинний бізнес — торговельно–питейний вагон із прилеглою до ставка відпочинковою територією? При «генделику», що вгніздився біля Меморіального комплексу українського козацтва, селяни бачили і стару, вже списану сільрадівську «Таврію», і згадану новеньку приватну іномарку голови. Тим паче що минулого року родина Пузиря придбала ще й добротний будинок, який прилягає до їхньої «вагонної» території. То невже за таких обставин у двох великих селах немає нагальніших потреб для використання бюджетних коштів, ніж «спонсорування» машини керівника сільради?

Так жити не можна

72–річна пенсіонерка Ганна Підошва показала кореспонденту «УМ» під’їзд двоповерхового будинку на вул. Перемоги, 2, де замість стелі — діряве «провалля», що загрожує привалити стареньку та її сусідів. «Наш будинок перебуває на балансі КП «Спектр», але мої звернення туди й у сільраду нічого не дали, — зі сльозами на очах говорить жінка. — Минулого року нібито виділили 10 тисяч гривень, та ці гроші до нас так і не дійшли».

Олена Ярошенко запросила до гуртожитку на вулиці Незалежності, 1, де мешкають десять сімей. Тут крізь гнилу стелю й дірявий дах видно навіть небо. Як і на вулиці Перемоги, мешканці тут готові самі розрахуватися з будівельною бригадою, а в сільради неодноразово просили бодай 15–17 тисяч на шифер для даху. Та одержували тільки відмови. Півдесятка «гуртожитських» родин, за словами жінок, уже три роки живуть навіть без... надвірного туалету, який після приватизації сусіднього будинку опинився за парканом його власниці.

Обранці громади стукали у двері районних інстанцій, правоохоронних органів. Одне зі звернень депутата Шарапи стосувалося згаданого інциденту перед «замкнутою» сесією. За ним, як повідомили «УМ» в обласній міліції, Полтавський райвідділ «розпочав досудове розслідування кримінального провадження за ч. 1 ст. 296 КК України». Крім того, таке провадження, за інформацією облпрокуратури, ведеться й «за фактом невиконання службовою особою Тахтаулівської сільської ради законних вимог депутата місцевої ради, створення штучних перешкод у його роботі».

Хоча в розмові з «УМ» сільський голова Олександр Пузир заперечив факт ви­штовхування ним депутата з кімнати, де відбувалася сесія. Чи зачиняв він двері на ключ? Це запитання пан Олександр залишив без відповіді: мовляв, є ж інші, важливіші для громади речі.

Депутат Катерина Коробко, котра була присутньою на «замкнутій» сесії лише «як вільний слухач», підтвер­джує: «Я добре бачила, як Гаврилко підкинув відеокамеру, а сільський голова рукою випхав депутата Шарапу за двері й замкнув їх».

Чи можна чухати носа в сесійній залі?

Олександр Пузир реагує: все йде від того, що «в діях деяких депутатів немає ніякого конструктиву», а обранці громади з фракції «Солідарність» «перешкоджають нормальній діяльності сільської ради». Насамперед своїми безпідставними зверненнями до багатьох інстанцій. Мовляв, якби були порушення в його роботі, то чи працював би на цій посаді вже шостий рік поспіль? За цей час у їхній сільраді й комунальне підприємство створили, і майже півтори сотні вуличних ліхтарів установили, і Будинок культури відремонтували, і розвитку спорту сприяли...

А на латання дахів, стель, доріг у бюджеті сільради не вистачає коштів. Через їх дефіцит довелося піднімати тарифи й на воду, бо інакше її, на переконання голови, можуть просто перекрити. Не розуміє керівник сільради й тих, хто нагадує про придбані його родиною будинок і автомобіль, але (дослівно) «не знає, що я їм і які кредити виплачую». До того ж рішення про виділення бюджетних коштів на автомобіль голови на наступній сесії мають скасувати, оскільки, за його словами, на бюджетній комісії додивились: автівки такої марки немає у кабмінівському переліку дозволених для оренди з відшкодуванням вартості пального транспортних засобів.

Пузир переконаний, що відеозйомку в сільраді було заборонено цілком правомірно. Бо ж, згідно з Цивільним кодексом та іншими законами, кожна людина має право обмежити фільмування власної персони, котра, за його словами, «може і носа почухати», і ще щось «неестетичне» зробити.

Але про яку приватність йдеться, коли записують хід сесії виборного органу місцевого самоврядування, зобов’язаного діяти відкрито і гласно?!

«Чому ми вирішили вести відеозапис сесій? — каже Микола Яковитий. — Щоб контролювати рішення, які виходять із сільради, хоча не були нею підтримані. Так, улітку 2011 року ми виявили серед офіційних документів про виділення громадянам чотирьох земельних ділянок чотири рішення, підписані головою, за які депутати не голосували. Відеозапис засвідчив: ці питання взагалі не виносили на розгляд сесії. Після скандалу пан Пузир скликав позачергову сесію, щоб скасувати «ліві» рішення як «технічні помилки». Скасували, до речі, тільки одне з них. Тоді ж уперше постало питання про заборону відеозйомки».

«Технічні помилки» під час протягування Пузирем різних фінансових постанов траплялися й надалі. Скажімо, нелегітимне рішення про виділення з бюджету 10 тисяч гривень на ремонт церкви в Жуках було скасоване за приписом прокурора.

Що ж до скандального питання про землю, то в прокуратурі області «УМ» повідомили: 10 січня ц. р. райвідділом міліції зареєстроване кримінальне провадження «за фактом підробки службовими особами Тахтаулівської сільської ради протоколів сесій щодо виділення земельних ділянок».

Хоча це зовсім не означає, що його доведуть до логічного завершення. Адже попередні «правоохоронні» перевірки зазвичай закінчувалися констатацією фактів відміни незаконних рішень або взагалі розчинялись у повітрі. Навіть жорстоке побиття депутата Яковитого, котрому зламали щелепу, ось уже майже рік залишається у підвішеному стані. Так відплатив принциповому депутату колишній міліціонер, якому обранець громади завадив спилювати у сільському парку «живі» дерева під виглядом аварійних. Криміналу в тому правоохоронці не побачили, розслідування нібито завершили, а тепер знову викликають пана Миколу для пояснень уже як свідка. Все це породжує серед односельців припущення про небайдужість правоохоронців до дорогої земельки майже на околиці Полтави та «дивідендів» із неї.

ПРОПОЗИЦІЇ ОПОЗИЦІЇ

У селі всі знають, що той же Микола Яковитий зі своїми виборцями встановлював у згаданому парку освітлення, впорядковував ставок, згуртовував рибалок–любителів, які тепер охороняють водойму від браконьєрів. Депутат Валерій Шарапа домігся заборони на продаж спиртного у Будинку культури поруч зі школою. «Солідаристи» розробляли доповнення до регламенту сільради, нові правила благоустрою та утримання тварин тощо. І завжди прагнули виконувати доручення виборців.

Депутати–опозиціонери усвідомлюють і наявність підстав для підвищення «водних» тарифів. Але, вважають, воно не повинно бути таким «драконівським». Бо на плечі бідноти керівники сільради та її комунального підприємства перекладають, по суті, власну безпорадність у пошуках інших фінансових резервів.

На сходці говорили і про те, що деревина після «санітарних» очисток території «сплавляється наліво» через своїх людей, згадували смішну вартість металобрухту та інші загублені бюджетом скарби. От тільки чи прислухаються до тих голосів тривоги та здорового глузду «хазяї» села?