Сюрпризи під шоколадною шкаралупкою

«У багатьох жінок сяють очі, коли вони перебирають коштовні прикраси. А в мене поліпшується настрій, коли розглядаю іграшки, що «вилупилися» з кіндер–сюрпризів, — розповідає киянка Тамара Пестрікова. — Таких фігурок я зібрала понад 12 тисяч. Позитивна енергія, яку вони випромінюють, заряджає всю мою оселю». При цьому до самих солодощів, зізнається колекціонерка, вона байдужа, особливо приївся їй смак шоколаду.

«У дитинстві в ляльки не гралася»

Знайомство з цією чималою компанією починається, щойно переступаєш поріг квартири Тамари Пестрікової. Навпроти дверей — стелаж від підлоги до стелі, вщерть заповнений іграшками. Кумедні бегемоти, крокодили, жабенята, гноми... У вітальні на всю стіну — ще чотири стелажі. Але теж не з книжками, замість них на полицях вишикувалися мініатюрні фігурки, які свого часу були «начинкою» шоколадних яєць.

Кажуть, усе починається з дитинства. «Та я не мала особливої пристрасті до ляльок, тим паче до пупсиків, — пригадує Тамара. — Подружки замотували їх у клаптики, пестили. Мене ж приваблювали фарби і пензлі. Почала відвідувати гурток ізостудії, де вчилася малювати на кухонних дошках. То були засніжені українські хатинки, дівчата у вишиванках, бабці з паляницями. Це захоплення залишилося на все життя».

У пошуках пошарпаної коробки

Друге захоплення з’явилося несподівано, коли Тамарі Степанівні було вже за тридцять. На початку 90–х років в Україні почали продавати кіндер–сюрпризи — шоколадні яйця з іграшкою всередині. Як і всі батьки, жінка купувала солодощі маленьким донечкам. Невдовзі помітила, що таємниця, яка приховувалася під шоколадною шкаралупкою, вабить її більше, ніж дітлахів.

Колекціонерка розповідає, що батьківщиною кіндер–сюрпризів вважається Італія. Потім долучилися інші країни — Німеччина, Франція, Польща. Кожна серія зазвичай складається з десяти іграшок. До слова, перші серії наразі коштують не менше 80 євро.

«Парадокс, але, за даними каталогів, найдорожчими виявилися навіть не кіндер–сюрпризи, а паперові коробки з малюнком, де вони зберігалися! — розповідає пані Тамара. — Так, коробка із зображенням жабенят, випущених у Німеччині в 1987 році, коштує 900 євро. Пакувальна тара двадцятирічної давності оцінюється менше, від 100 до 300 євро, залежно від «пошарпаності».

Співрозмовниця повідала і таку цікаву річ. В Америці шоколадок iз фігурками–сюрпризами в продажу не знайдеш: там заборонено вкладати неїстівні предмети у продукти харчування.

Випускали фігурки у солодощах наприкінці минулого століття й наші вітчизняні кондитерські фабрики — полтавська, одеська. Але, очевидно, не витримали конкуренції. Хоча фігурки, вважає колекціонер, були досить привабливі: лисички, зайці, ведмежата – всі персонажі українських казок.

Монстрам вхід суворо заборонено

Добру половину всієї колекції Тамарі Степанівні допомагали збирати родичі й друзі, які привозили їй шоколадні «кіндери» iз закордонних поїздок. Пізніше завдяки інтернет–павутинню вона познайомилася з колегами з Угорщини, Німеччини, Австрії, Росії. Колекціонери постійно обмінюються посилками. Дуже багато бандеролей вже отримала й Тамара Степанівна. «Якось на пошті одна працівниця поцікавилася, що то за дари мені постійно приходять. Я пояснила, що збираю кіндер–сюрпризи. Тоді вона запитала, чи маю сім’ю. Відповіла, що є чоловік, діти. «І ви, доросла жінка, захоплюєтеся такими дурницями?» — не втрималася вона. Я й собі ставила таке запитання. Згодом зрозуміла, що, окрім задоволення від процесу колекціонування, завдяки цій азартній грі стала краще розуміти психологію людей. А ще переконалася, що серед колекціонерів існує жорстка конкуренція, дружби тут бути не може».

Тамара Степанівна вважає себе однією з найперших колекціонерів кіндер–сюрпризів в Україні. Зараз таких фанатів, можливо, кілька тисяч.

До речі, якщо у вас десь раптом завалялися «кіндерівські» улюблені персонажі радянської дітвори — Заєць і Вовк iз мультфільму «Ну, постривай», Вінні–Пух, папуга Кеша, капітан Врунгель, Карлсон, то ви — власник неабиякого багатства. Вони були найпершою начинкою кіндер–сюрпризів російського виробництва.

Серед іноземних серій, як свідчать каталоги, найдорожчі — німецькі. Скунси, пінгвіни, поросята–куховари, слони–будівельники, казкова Аліса Льюїса Керолла і навіть гноми з обличчями відомих артистів. Випускають також іще й кіндери–«гуллівери» з іграшками заввишки двадцять сантиметрів. Називаються вони «максі–кіндери».

Трапляється, іграшкова «начинка» деяких серій шоколадних яєць орієнтована на окремі країни, наприклад, в Україні та Росії нині в фаворі серія «Маша і ведмідь», яку випустили після однойменного мультика. В Європі таких іграшок навіть не шукайте.

Утiм не всі новинки потрапляють у колекцію Тамари Степанівни. «Я помітила, що в останні роки іграшки з кіндер–сюрпризів якісь непривітні, я б сказала, навіть злі. Дуже багато піратів, монстрів, привидів, моторошних фігурок, що не одразу зрозумієш, хто це, — вважає вона. — Не хочу засмічувати ними свою колекцію».

До речі, санітарний день Тамара Пестрікова влаштовує мініатюрним іграшкам щороку. Протирає кожну поличку і кумедних мешканців вогкою ганчіркою. Мийні хімічні засоби не застосовує, щоб не відшаровувалася фарба. Ця робота в неї займає щонайменше один день.