Замріяні господині, серйозні бізнесвумен і просто турботливі матері. З фотографій, що наразі виставлені в Кіровоградському художньому музеї, до всіх відвідувачів усміхаються прості жінки, і лише чорно–білий формат приховує хворобливий колір обличчя більшості з них. Нещодавно тут відкрилася виставка жінок, хворих на СНІД, під назвою «+Жінка = Життя». Попри таку «соціально–відштовхуючу» хворобу, 20 жінок не побоялись відкрити своє обличчя, і оголосили боротьби з вірусом імунодефіциту, не приховуючись.

Вони розуміють, чого хочемо ми, і готові це дарувати. Принаймні на 8 Березня. Розходження наших iз їхнiми бажань — якісь жалюгідні кілька відсотків. Що й довели соціологічні заміри, проведені напередодні жіночого свята Київським міжнародним інститутом соціології.

Колись Марина Лелет­ потрапила у банківський бізнес випадково. Маючи юридично–економічну освіту, шукала роботу. Знайомі привели її до банку, де вільною була лише посада юрисконсульта. Тоді був кінець дев’яностих, і позначився він масовим формуванням фінансових установ, в яких працівники часто не знали, чим і як треба займатися. Користуючись нагодою, Марина сама докопувалася до істини. Молода білявка з параметрами моделі вразила керівництво не стільки красою, скільки затятим ставленням до роботи. Дивно було бачити, як вродлива дівчина бездоганно, з погляду юриспруденції, готує документи і намагається розібратися у нетрях депозитів, кредитів, цінних паперів, до яких за посадою відношення не мала. Проте Марина — це саме той випадок, коли не всупереч, а завдяки долі мала стати першою.