Невічний революціонер

07.03.2013
Невічний революціонер

Венесуела занурилася в семиденну жалобу. На державних установах приспущено державні прапори, обв’язані чорними стрічками, перехожі на вулицях не стримують сліз, ведучі телевізійних новин із щемом у голосі переповідають біографію команданте Уго Чавеса. Позавчора увечері — за моторошним збігом обставин, саме в 60–ту річницю смерті радянського диктатора Йосипа Сталіна, — президент Венесуели віддав Богу душу. Так принаймні оголосив в емоційному зверненні до народу віце–президент країни Ніколас Мадуро (чутки про те, що мозок Чавеса вже давно мертвий, ходили й раніше).

Веселий Уго правив країною з 1999 року, за цей час заслуживши на Заході звання «диктатора й самодура», а у власній державі — любов і повагу більшості народу. Як це часто трапляється з диктаторами, придушуючи будь–які прояви демократії в пресі й повністю націоналізувавши економіку, Чавес не забував «підгодовувати» простолюд соціальними ініціативами. До того ж він мав беззаперечну харизму. І, мабуть, міг би керувати Венесуелою ще довго, якби не рак.

 

Рак як «змова ворогів»

Про те, що в нього виявили онкологічну хворобу, Уго Чавес повідомив народові ще влітку 2011 року. А торік у грудні на Кубі (як і попередні) йому зробили четверту операцію. Відтоді свого президента венесуельці більше не бачили, якщо не враховувати фотографії з лікарняної палати, оприлюдненої кілька тижнів тому.

Минулого понеділка влада, яка раніше запевняла, що президент хоч і хворий, але ба­дьорий і готовий до звершень, визнала: Чавесу погіршало. Ослаблений після хіміотерапії імунітет не зміг протистояти інфекції дихальних шляхів. Того ж дня у зв’язку з критичним станом Чавеса відбулося надзвичайне засідання уряду та керівництва збройних сил Венесуели. По завершенні наради Ніколас Мадуро заявив, що хвороба лідера — це «наслідок змови ворогів», маючи на увазі США. І пообіцяв створити слідчу комісію, яка це доведе. Віце–президент звинуватив військово–повітряного аташе США Девіда Дельмонако і ще одного американського дипломата у шпигунстві, давши їм 24 години для того, щоб залишили Венесуелу.

США відреагували миттєво, назвавши такі заяви «абсурдними». В офіційній заяві Білого дому Вашингтон запевнив народ Венесуели в подальшій підтримці, але співчуття з приводу смерті президента так і не висловив. За президентства Чавеса Венесуела повністю розірвала відносини зі США, видворивши зі свого ринку всі американські компанії.

Натомість давні друзі Чавеса — президенти Росії та Білорусі Володимир Путін і Олександр Лукашенко — не пошкодували слів, описуючи всю глибину свого суму.

З повагою про померлого президента висловився навіть лідер опозиції Енріке Капрілес, наголосивши, що вони «були опонентами, але не ворогами».

Хто наступний?

Військове командування Венесуели заявило про вірність віце–президенту й парламенту країни і закликало народ зберігати спокій. Міністр оборони Дієго Молеро пообіцяв, що армія буде гарантом Конституції і захищатиме венесуельців у цей складний період після смерті лідера. Вибори нового президента відбудуться впродовж 30 днів.

Перед від’їздом на Кубу Чавес, очевидно, усвідомлюючи, що цього разу ситуація справді серйозна, вперше назвав ім’я свого ймовірного наступника — Ніколаса Мадуро. Проте венесуельський тоталітаризм усе–таки відносний — щоб офіційно сісти в крісло президента, Мадуро ще належить перемогти на виборах. Що йому, навіть близько не наділеному харизмою Чавеса, зробити буде непросто.

Хоча, як передбачають оглядачі, багато виборців підтримають нинішнього віце–президента бодай із поваги до покійного лідера. Мадуро — давній соратник Чавеса, його дружина захищала Уго під час судового процесу після невдалої спроби військового путчу 1992 року. Лідером заколотників був Чавес, а його найближчим побратимом — лейтенант Ніколас Мадуро.

Водночас на керівництво державою може претендувати ще один екс–соратник покійного президента — голова парламенту Діосдадо Кабельйо, який також брав участь у тому путчі. Кабельйо підтримують військові та державна бюрократія, пов’язана з партією влади. Ця так звана болібуржуазія (боліваріанська буржуазія) накопичила велетенські статки завдяки вірності Чавесу, який головним інструментом влади зробив роздавання посад, державних контрактів, концесій та дотацій своїм поплічникам. Боротьба між таборами Мадуро та Кабельйо обіцяє бути жорстокою і може перекреслити всі здобутки країни ери Чавеса.

Завдяки багатим покладам нафти, Венесуелі не бракувало коштів для запровадження «чавесівського соціалізму» — соціальні стандарти за його правління вийшли на високий рівень. «Нафтові» гроші потрібні були Чавесу і для того, щоб оплачувати свою популярність за межами країни — його підтримували більшість лідерів країн Латинської Америки, Куба, Росія, Білорусь, Китай... І не лише економічно, а й політично — закривши для себе американський і європейський ринки, Чавес активно збував енергоносії союзникам.

Похорон Уго Чавеса призначено на завтра. Учора труну з його тілом було виставлено в Академії військових наук у Каракасі, щоб тисячі безутішних венесуельців змогли попрощатися з улюбленим президентом.

 

БІОГРАФІЯ

Військовий на захисті робітничого класу

Народившись у сім’ї вчителів, які виховували сімох дітей, Уго Рафаель Чавес Фріас провів дитинство у злиднях. Закінчивши школу, він поїхав до столиці, де вступив в Академію військових наук. Згодом Чавес розповідав, що саме там відчув своє справжнє покликання — захищати інтереси робітничого класу.

У 1981 році він отримав посаду в тій самій академії, яку закінчив у 1975–му, і зрозумів, що це шанс донести свої політичні погляди марксистського спрямування до молодих курсантів. Збагнуло це й керівництво вишу — надто активного викладача «вислали» до віддаленого штату Апуре, де, як вважалося, його ідеї не могли особливо зашкодити. В Апуре молодий офіцер зайнявся налагодженням контактів з місцевими племенами, що згодом позначиться на державній політиці Венесуели щодо корінного населення.

У лютому 1992 року на тлі масових протестів, викликаних невдоволенням економічною політикою і скороченням бюджетних витрат, Уго Чавес спробував повалити президента Переса. Спроба перевороту, влаштована членами Революційного боліваріанського руху, коштувала життя 18 особам, ще 60 людей були поранені, перш ніж полковник Чавес здався владі. Поки Уго сидів у військовій в’язниці, його прихильники ще раз спробували захопити владу, але знову невдало.

Майбутній президент провів у в’язниці два роки, перш ніж створити нову партію «Рух за п’яту республіку», чим завершився його перехід з армії у політику. Чавес був переконаним прихильником силового повалення уряду, однак був змушений змінити тактику і висунув свою кандидатуру на президентських виборах 1998 року. На відміну від більшості сусідніх дер­жав, Венесуела могла похвалитися безперервним демократичним правлінням з 1958 року. Проте дві основні партії, які змінювали одна одну при владі, були заплямовані звинуваченнями в корупції та розбазарюванні національних природних ресурсів. Уго Чавес обіцяв «революційну соціальну політику», поклавши провину за жалюгідний стан економіки на «олігархічних хижаків, які слугують світовому капіталу». З цими гаслами він 1999 року й сів у президентське крісло.

Незважаючи на революційну риторику, якою рясніла його кампанія, перший уряд Уго Чавеса здійснював досить помірковану політику, яка значною мірою відповідала рекомендаціям Міжнародного валютного фонду, і зробив низку кроків для залучення до Венесуели іноземних інвестицій.

Чавес почав впроваджувати програму соціальних реформ, оновлювати занедбану інфраструктуру, розвивати безкоштовну охорону здоров’я і субсидувати харчування для бідних. Для підтримки зв’язку з народом президент став ведучим власного телешоу, в прямому ефірі відповідаючи на дзвінки глядачів.

Після конституційної реформи 2000 року було оголошено нові президентські вибори, на яких Чавес переміг із результатом у 59%.

На наступних виборах 2006 року він набрав 63% й оголосив, що його «революційну політику» буде розширено. Пропозицію скасувати обмеження на термін перебування президента при владі на референдумі підтримали 54% виборців.

У жовтні минулого року Чавес знову переміг на президентських виборах, але інавгурація так і не відбулася — йому довелося терміново лягти в лікарню.

Як і його герой Симон Болівар, Уго Чавес починав як радикальний реформатор, а закінчив свій шлях як авторитарний диктатор. Його розрекламовані економічні реформи зійшли з курсу, у країні почалася рецесія, рівень інфляції сягнув 30%, що найбільше вдарило по середньому класу. За часів його правління процвітала корупція, а рівень насильства на вулицях венесуельських міст тільки зростав. Його одержимість Сполученими Штатами межувала з параноєю, але це не заважало йому продовжувати постачати нафту в країну, яку він зневажав. Але, на відміну від Болівара, Чавес не дожив до того дня, коли венесуельський народ його відкинув.

Восени 2010 року Уго Чавес перебував з офіційним візитом в Україні, зустрічався з Віктором Януковичем, відвідував АНТК ім. Антонова.

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>