Пес–відбувайло за чиї гріхи?

21.02.2013
Пес–відбувайло за чиї гріхи?

Полтавські захисники тварин під стінами мерії. Фото автора.

Днями в обласному центрі відбулася акція «Стоп убивству тварин у Полтаві!». Влаштували її під стінами мерії активісти зоозахисної благодійної організації «Право на життя». Саме так вони відреагували на «зачистку» міста від братів наших менших після гучних кількаденних пошуків нібито скаженого рудого пса, який покусав близько півсотні земляків («УМ» про це розповідала). Попри те, що схожого на підозрілу тварину пса таки знайшли і приспали, а лабораторні аналізи не підтвердили наявності в нього збудників сказу, волонтери–зоозахисники продовжують виявляти у різних мікрорайонах міста трупи собак. Як повідомила «УМ» координатор зі зв’язків із громадськістю згаданої організації Ольга Жуковська, таких випадків явно незаконного умертвіння тварин унаслідок безпідставної паніки перед «скаженою загрозою» зафіксували вже кілька десятків.

Крім того, з ветеринарних клінік їм надходить інформація про збільшення там собачого контингенту з ознаками «вуличних» отруєнь. При цьому комунальники відхрещуються від такого дикунства. Не виключено, що до нього вдаються собаконенависники–аматори, але ж, як кажуть, не спійманий — не злодій... За таких обставин учасники акції звернулися до мера обласного центру Олександра Мамая, місцевих правоохоронців і керівників ветмедицини iз закликом вжити всіх заходів для припинення протиправного знищення безпритульних собак, посилити контроль за утриманням домашніх улюбленців та їхнім щепленням проти сказу і, найголовніше, почати нарешті реально виконувати «Програму регулювання чисельності безпритульних тварин у м. Полтава на 2012—2016 роки», що передбачає будівництво притулку для них уже в цьому році.

Водночас фундатори «Права на життя» запропонували побратимам з інших зоозахисних організацій підписати меморандум про співпрацю. Тим паче за умов, коли діяльність захисників тварин підтримують далеко не всі земляки. Після того ж таки «кусючого» випадку на місцевих сайтах і в соціальних мережах згаданих благодійників зробили винуватцями ледь не всіх бід. Це ж, мовляв, саме вони своїм захисним лементом не дозволяють комунальникам і ветеринарам прибирати бродячих собак із наших вулиць. А що ж тоді робити зі зграями брудних, інфікованих хай не сказом — десятками інших болячок, і особливо агресивних у певні періоди собацюр, які гуляють сьогодні серед людей повсюдно? Зрештою, якої заспіває той чи інший зоозахисник, коли бодай із однією такою зграєю не розминеться його дитина?

Здавалося, саме для того, щоб відповісти на подібні запитання, член правління БО «Право на життя» Катерина Скакун прийшла на згадану акцію з дитячим візочком, у якому лежав її восьмимісячний син. Після виступу молодої мами на імпровізованому мітингу запитую пані Катерину, чи тримає вона вдома собаку. Ні, зізнається, не тримає. Але тільки тому, що з чоловіком вирішили завести його вже тоді, коли синок усвідомлюватиме реалії зовнішнього світу, тобто рочків у три. При цьому вдома у них є три кішки, з якими малюк уживається, за словами мами, чудово. Звісно, під її наглядом. Бо ж саме бездоглядність найчастіше провокує прикрощі або навіть трагедії. І якщо горе–господарі відпускають своїх бійцівських псів побігати навіть на дитячих майданчиках, то чи тварину треба звинувачувати?

Але ж зоозахисники якраз і виступають за жорсткіший контроль над подібною самодіяльністю, невідворотність покарання за неї. «Ми також усвідомлюємо необхідність цивілізованої евтаназії хворих і агресивних безпритульних тварин, — продовжує пані Катерина. — Та це зовсім не означає, що будь–кому треба брати рушницю чи каменюку й кидатися з ними на першого зустрічного пса чи розкидати довкола отруту, від якої можуть постраждати ті ж діти. Ми ж закликаємо тільки виконувати закон, який за незаконне умертвіння тварин передбачає кримінальну відповідальність. А якщо чесно, то для мене і моєї дитини набагато страшніші за вуличних собак усілякі мажори, котрі гасають п’яними на своїх іномарках, не боячись нікого, чи ті ж педофіли або ВІЛ–інфіковані наркомани, які розкидають використані шприци навіть у під’їздах. Тож давайте не перекладати на безсловесних тварин свої, людські, проблеми та гріхи».