Скупати... динозавра

20.02.2013

«Оновлені» платіжки від комунального підприємства «Полтававодоканал» неабияк «потішили» ба­гатьох мешканців обласного центру, котрі вже за січень нинішнього року мусять сплачувати за послуги водопостачання та водовідведення більш ніж двадцятивідсотковий «доважок» у порівнянні з минулорічним груднем. Та ще й під акомпанемент запевнень урядовців і місцевих чиновників про те, нібито ні «водні», ні інші комунальні послуги в нас не подорожчали. То про що йдеться? Розрахункову вартість життєдайної рідини справді не збільшували. З нового року змінили тільки добову норму її споживання на одну особу в помешканнях, які не обладнані лічильниками води, — з попередніх 300 літрів до нинішніх 350. Тож якщо раніше одному мешканцеві такої «безоблікової» квартири за мі­сяць до сплати «капало» майже 45, то тепер — більше 56 гривень. Відчуйте, як кажуть, різницю. Разом з обіцяним «покращенням» життя...

При цьому комунальники посилаються на рішення Полтавського міськвиконкому від 28 грудня минулого року. А в тому рішенні «з метою покращення якості послуг» згадують «профільний» закон, датовану 2004 роком постанову Кабміну та висновки стосовно полтавських нормативів водоспоживання, зроблені Державною академією житлово–комунального господарства за договором із мерією від 27 квітня 2011 року. Хоча не треба бути «академіком», щоб збагнути: абсолютна більшість полтавців не витрачала на себе, коханих, навіть 300 літрів (себто 30 відер!) води щодоби, не кажучи вже про 350. Ту попередню норму водоспоживання вони називали «слонячою». Тепер же невесело жартують: якщо раніше кожного з нас змушували «купати» у ванні слона, то зараз, вочевидь, доведеться затягувати туди динозавра...

З іншого боку, немає сумнівів у тому, що загальні обсяги витрат води і особливо коштів водоканалу зростають. Але ж «витікають» згадані «додаткові» літри, кубометри та гривні переважно через іржаві та діряві труби в будинкових підвалах і на вулицях, безкінечне вартісне й малоефективне латання таких «дірок». То навіщо ж хитрувати й перекладати той загальний тягар на плечі фактично найнужденніших громадян? Адже роздумування на кшталт «поставте лічильник і не будете переплачувати» за нинішнього загального зубожіння — від лукавого. Бо ж зрозуміло: ті, для кого придбання приладів обліку води не становить жодної проблеми, зазвичай уже давно ними обзавелися. А от у самотніх стареньких пенсіонерів, змушених рахувати копійки до наступної пенсії, якраз і не вистачає тих кількасот гривень на купівлю й установлення такого лічильника...