Справа Майбоженка: ексголова Броварської РДА арештований судом
Колишній голова Броварської райдержадміністрації Володимир Майбоженко сидітиме у СІЗО два місяці на час слідства про п’яний наїзд на людей. >>
Битва за «афганську» церкву
14.02.2013
15 лютого, у День воїнів–інтернаціоналістів, до меморіалу загиблим «афганцям» у центрі столиці прийдуть із квітами керівники держави, урядовці, керівники міської держадміністрації, ветерани, родичі й друзі воїнів. Поряд — стародавня козацька Воскресенська церква, що є храмом пам’яті загиблих i ветеранів Афганістану. Тут понад 20 рокiв знаходили духовну опіку і розуміння сотні матерів, удів і сиріт. Та хто у пам’ятний день відслужить панахиду за загиблими? Невже владика Феодосій, який дивним чином став настоятелем цієї церкви і ще дивнішим способом — головою її парафіяльної ради?
Підпис і печатка
«На початку серпня 2012 року члени парафіяльної ради, зокрема і я, випадково дізналися, що 17 липня єпископ Феодосій, призначений до нас настоятелем, в обхід парафіяльних зборів подав до Київської міськдержадміністрації заяву про зміни до статуту Воскресенської парафії та зміни у назві нашої релігійної громади. І викинув iз її назви навіть згадку про загиблих в Афганістані», — починає свою розповідь голова Спілки ветеранів Афганістану України Сергій Червонописький.
Можливо, почалося все з того, що 15 лютого 2012–го на нараді представників уряду і громадських організацій воїнів–інтернаціоналістів Прем’єр–міністр Микола Азаров пообіцяв Червонопиському роздобути грошей на ремонт «афганської» церкви. Невдовзі уряд справді виділив 2,19 мільйона гривень iз держбюджету. І в грудні Національний Києво–Печерський історико–культурний заповідник за результатами тендеру уклав угоду з ПП «АСМ–Максимум» на протиаварійні роботи комплексу споруд Воскресенського храму. Ця церква, хоча й не є частиною Києво–Печерської лаври, але входить до складу заповідника. Вона побудована 1696 року і, згідно з досі чинною постановою Ради Міністрів УРСР 1963 року, є пам’яткою національного значення.
«Ще гроші не надійшли, а владика Феодосій уже став про них турбуватися, — розповідає «УМ» ветеран війни в Афганістані адвокат Олег Виборнов. — Він таємно перереєстрував релігійну громаду на своє ім’я, на власну адресу, змінив усі реквізити і відкрив у банку рахунок, зробив нову печатку. Відтоді церква стала ніби його приватним підприємством, з усіма необхідними атрибутами юридичної особи. Це при тому, що приміщення орендує наша релігійна громада. Договір із заповідником про користування церквою не розірвано. Але він зараз паралельно утворює іншу структуру. І є відомості, що хоче передати цей храмовий комплекс із заповідника у Фонд держмайна».
«Афганці» вже тричі зустрічалися з керуючим справами УПЦ МП архієпископом Антонієм — безрезультатно. А 24 січня цього року терпець урвався. І голова Української спілки ветеранів Афганістану Герой України Сергій Червонописький подав до Печерського управління МВС України заяву про скоєння громадянином Денисом Снігірьовим (так владика Феодосій записаний у паспорті) «діянь, відповідальність за які передбачена статтями 190, 358 Кримінального кодексу України». На думку ветеранів, досі владика вважав, що проти нього кримінальної справи не порушать — боятимуться гніву церкви.
Опіка з карнавок
Єпископа Феодосія призначили настоятелем Воскресенської церкви пам’яті загиблих «афганців» у 2011 році. Доти 37–річний владика опікувався каплицею Єфросинії Полоцької, що на Володимирському ринку. Перед тим закінчив Московську духовну академію, служив у Калузі. Перевівся в Україну і очолив тут філію міжнародного громадського руху «Слов’янський молодіжний союз» (штаб–квартира — у Санкт–Петербурзі). З доброго дива, у червні 2011–го керівництво УПЦ МП призначило владику ще й головою новоствореного синодального відділу у справах пастирської опіки воїнів–інтернаціоналістів. На його сайті значиться, що відділ, зокрема, планує збирати кошти для допомоги ветеранам–афганцям.
«Де він був раніше? І взагалі, де церква була упродовж 20 років?» — дивується Олег Виборнов. За словами голови Київської ради сімей загиблих в Афганістані, дружини загиблого офіцера Тетяни Ліскіної, коли попереднього настоятеля церкви Сергія Крюка перевели на Володимирський ринок, а сюди прислали владику Феодосія, стало набагато важче з фінансами. «Це єдиний храм, який міг надати сім’ям загиблих невеличку допомогу, — каже Тетяна Петрівна. — Ми самотужки утримуємо храм. А частину зібраних грошей передавали дітям загиблих — студентам і вдовам». Як розповіла мати загиблого, свічниця в церкві Ольга Твердохліб, із того, що люди жертвували в карнавку, треба було заплатити за комунальні послуги, хору. А нинішній настоятель забирав решту i навіть частково привласнював виторгувані за свічки гроші.
«Для них наш храм є тільки місцем заробітку, — переконаний Сергій Червонописький. — За цей час жоден із священнослужителів не відвідав членів нашої громади інвалідів–спинальників, які не можуть ходити, не провів духовної бесіди з членами громади. Наші натяки на необхідність благодійної діяльності церкви на підтримку інвалідів та сімей загиблих, а потім і прямі вимоги такої діяльності викликали обурення владики Феодосія».
«Наче нас немає...»
Документ, за яким Феодосія призначили настоятелем Воскресенського храму, підписаний 23 лютого 2011 року. Голова парафіяльної ради Сергій Червонописький у цей час перебував на реабілітації після інфаркту. А 30 травня 2012 року владику Феодосія призначили ще й головою парафіяльної ради Воскресенської церкви. Утім підпис предстоятеля УПЦ МП митрополита Володимира під цим документом дуже дивний. Про це своє «призначення» Феодосій повідомив просто на відспівуванні померлої керівнички комітету сімей загиблих в Афганістані Алли Шипової. «Під час відспівування він витягнув указ про своє призначення і натякнув, що «афганцям» тепер слід звідси піти, — згадує Тетяна Ліскіна. — Бо храм і прихрамові будівлі, мовляв, належать тепер йому».
«Порушуючи охоронний договір, єпископ Феодосій розмістив у приміщеннях храмового комплексу своє житло, кухню, туалети й душову, — обурюється Червонописький. — У дворі вже розбите покриття — сюди священнослужителі постійно заїжджали на дорогих позашляховиках. Постійний рух автомобілів біля церкви довів до руйнування опорну стіну, ґрунт просів, а ґрунтові води піднялися. По всій церкві пішли тріщини».
24 липня владика здивував усю Україну, оголосивши у ЗМІ про «збройний напад на церкву». А після того здійснив дивовижний обряд, схожий на прийом психічної атаки. «Я побачила, як біля храму йде хресна хода, — згадує Тетяна Ліскіна. — Це був владика Феодосій і ще з десятеро чоловіків, вдягнених у ризи. Владика кожен кут кропив і приказував: «Сохрані етот храм до скончанія вєка». Згодом ми прочитали в інтернеті, що це був ритуал «вигнання нечисті».
Через кілька днів парафіяльні збори більшістю голосів висловили Феодосію недовіру і виключили його зі складу громади. «Ми звернулися до керівництва УПЦ iз проханням призначити настоятелем священика, який брав участь у бойових діях — таких є чимало, — розповідає Олег Виборнов. — Але ніхто на це не звернув уваги. Начебто нас і немає».
«УМ» попросила прокоментувати ситуацію прес–секретаря УПЦ МП протоієрея Георгія Коваленка. «Проблеми і суперечки всередині громади так званого Афганського храму періодично виникали, — каже отець Георгій. — Це питання навіть розглядали на рівні Священного синоду. Але для Церкви головне, щоб храм цей був відкритий і в ньому звершувалося богослужіння. Всі інші питання мають вирішувати в дусі християнської любові й у відповідності до церковних канонів і традицій».
Священний синод постановив через конфліктну ситуацію «передати храм Воскресіння Христового з довколишніми спорудами у розпорядження Київської духовної академії». Утім адвокат Олег Виборнов наголошує, що тільки власник має право передавати щось комусь у розпорядження, а храм поки що — у власності держави. Утім після цієї зміни керівництво УПЦ направило додаткового священика — проректора Київської духовної академії МП отця Сергія Ющика. Громада його добре прийняла і невдовзі подала до канцелярії УПЦ МП прохання — призначити отця Сергія настоятелем Воскресенської церкви. Тим паче, що владика Феодосій уже півроку не з’являється у храмі.
Поки що ветеранів ніхто не почув.
