Зачаровував голосом і не мав зіркової хвороби: як Анатолій Солов’яненко прославляв Україну у світі — розповідь дружини Світлани
Уже чверть століття знаменитий український тенор Анатолій Солов’яненко співає ангелам. >>
Медаль, яку отримав Шевченкiвський лауреат.
Позавчора відбулося фінальне засідання членів Шевченківського комітету, яке мало визначитися з нинішніми лауреатами цієї відзнаки. За неофіційною інформацією, лише трьом iз понад двадцяти фіналістів вдалося отримати потрібну кількість голосів експертів.
Це письменник Леонід Горлач (Коваленко), який висувався з книгою поезій «Знак розбитого ярма», режисер Дмитро Богомазов (вистави «Гамлет», «Щуролов», «Гості прийдуть опівночі»...) та художник Петро Печорний (серія декоративних тарелей за мотивами творів Тараса Шевченка). Таким чином, інтригу Шевченківської відзнаки–2013 завершено.
Утім варто зауважити, що з перемогою цю трійку можна буде вітати лише після того, як Президент підпише відповідний указ і вручить відзнаки в день народження Кобзаря. Тоді ж стане відомий і розмір винагороди (минулого року він становив 260 тисяч гривень). Серед несподіванок голосування, про які можна говорити вже зараз, — доволі «куций» список лауреатів (у 2012 їх було п’ять), та відсутність у цьому списку фільму «ТойХто ПройшовКрізьВогонь». Фахівці, які висловлювали свої оцінки з приводу претендентів та їхніх перспектив отримання відзнаки, чи не одностайно пророкували картині Михайла Іллєнка перемогу у цьому рейтингу...
Уже чверть століття знаменитий український тенор Анатолій Солов’яненко співає ангелам. >>
Свого часу, коли я відвідувала місто Рівне, мені дуже сподобався пам’ятник Уласові Самчуку. >>
Наче сном явилась та кожна кома, а все через голос. >>
Команда «Територія А» записала різдвяний альбом під гаслом «Дух нескорених». >>
У Київському академічному театрі «Золоті Ворота» покажуть тонку психологічну виставу «Ковзанка», режисера Дмитра Леончика за твором литовської письменниці, журналістки, драматургині Лаури Сінтії Черняускайте. Жанр визначили як «хвилювання на одну дію». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) є дві фрази, що максимально прояснюють його суть, попри екшн-оболонку. >>