Двадцять чотири роки надії

07.02.2013

Нововолинські шахтарі вийшли на мітинг протесту проти закриття трьох місцевих шахт — № 1, 5, 9. Вони вважають, що закриття Першої та Дев’ятої шахт нині недоцільне, оскільки їхні ресурси ще не вичерпані. Закриття трьох із останніх чотирьох діючих шахт боляче вдарить по мешканцях 50–тисячного міста гірників, де на зорі української незалежності люди працювали на 11 вуглевидобувних підприємствах. Вугільники просять виділити додаткові кошти на завершення будівництва багатостраждальної шахти № 10, яку споруджують ще з 1989 року. Сьогодні це єдина в Україні шахта, яку будують й на яку покладають великі надії нововолинці, бо вона має забезпечити 1500 нових робочих місць.

Влада запевняла, що вже у 2012 запрацює перший пусковий комплекс Десятої шахти із потужністю майже 450 тисяч тонн вугілля у рік. А в 2013 планували вийти на потужність до 600 тисяч. Експлуатація нової копальні розрахована на 40 років. Однак укотре обіцяного відкриття шахтарського довгобуду не відбулося. Натомість нависла реальна загроза закриття старих шахт.

Питання життєдіяльності шахтарського регіону розглянули нововолинські депутати на нещодавній сесії міськради. Вони підтримали вимоги гірників і звернулися до Волинської обласної ради з проханням прийняти звернення до керівників держави щодо вирішення подальшої долі волинських шахт. Ще напередодні новорічних свят Нововолинськ отримав «Поетапний план дій щодо передачі збиткових шахт на підготовку до ліквідації», розроблений Міністерством енергетики та вугільної промисловості України. Шахтарська профспілка теж виступила проти передчасного закриття шахт № 1 та 9, запропонувавши заодно збудувати в шахтарському регіоні завод iз переробки вугілля на газ. Підприємство «Волиньвугілля», до складу якого входять ці шахти, потрапило до списку об’єктів першочергової приватизації у вугільній галузі.