Знаменитий «Голуб миру» Пабло Пiкассо.
Що таке колекція «Градобанку», в Києві відомо кожній людині, яка хоча б трохи знається на мистецтві. Історія колекції безцінних картин пензлів видатних українських та зарубіжних художників потрапила в усі ЗМІ. Десятки полотен були сховані від людських очей у схронах Національного банку України, куди картини потрапили як застава за борги колишнього власника «Градобанку» Віктора Жердицького. Народний депутат Валерія Заклунна наголошувала на тому, що полотна слід віддати Національному художньому музею, тобто повернути в державну власність, але Президент двічі не підписував відповідний законопроект. Дебати йшли, картини лежали у схронах майже десять років. У квітні цього року НБУ урочисто передав Національному художньому музею незначну кількість робіт із колекції. Проте графічні роботи Далі, Модільяні, Пікассо, картини Маріо Кореньо, Тараса Шевченка все-таки залишалися за сімома замками. І ось позавчора, 14 липня, Леонід Кучма підписав закон про передачу колекції образотворчого мистецтва «Градобанку» в державну власність. Тепер безцінні твори художників французької школи, а також українських художників 20 років XIX століття можна буде побачити в Національному художньому музеї. В останньому ще не знають, як саме прийматимуть дорогих — у прямому сенсі — гостей, чи будуватимуть для колекції нове надсучасне приміщення, чи переобладнають старі. Проте вже зараз ясно: після того, як картини пройдуть оцифрування, їх одразу зможуть побачити українці. До речі, Президент, підписуючи закон про передачу колекції, запропонував внести до тексту положення, за яким, якщо експертна вартість полотен перевищуватиме борги АТ «Градобанку», сума перевищення буде передана в розпорядження АТ. Злі язики подейкують, що, оскільки картин такої мистецької якості в Києві ще не було і оцінювати їх страшенно важко (в Європі вони коштували б мільйони), Національному банкові України доведеться перерахувати «Градобанкові» чималу суму. Проте це вже зовсім інша історія.
Сама подія — супер! Але багато залежить від того, як це все Національний художній музей покаже. Можна зробити виставку, як у Європі, на два місяці з показом усіх полотен (на Заході заведено, що кожна виставка експонує принаймні 20 відсотків картин). А можна показати, як це завжди робить Національний музей, тільки вісім відсотків колекції. Для більшого обсягу експозиції в музею нема місця. То я запитую: яка різниця, де буде сховано картини, в банку чи в музеї? Адже банк, як і музей, за статусом теж національний. Перш ніж передавати колекцію в державну власність, треба було вирішити проблему приміщення.
Як на мене, завжди дуже добре, коли концептуальне зібрання картин потрапляє саме в музей. Коли не за зачиненими дверима, а перед людьми. Це перший позитивний досвід, який, хотілося б вірити, не буде останнім. Дуже важливо, що колекція «Градобанку» потрапила саме в Національний художній музей. Адже за радянських часів його колекція була позбавлена частини картин, які становили справжню мистецьку вартість. Тому колекція «Градобанку» заповнить порожню нішу, і це, безперечно, позитивно.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
