Підземні пригоди Чарлі й Камілли

Пасажири лондонського метро, які позавчора їхали у своїх справах, неабияк здивувалися, побачивши у вагоні принца Чарльза та його дружину, герцогиню Корнуольську Каміллу. Проїхатися у найстарішому метро у світі монарші особи вирішили з нагоди його 150–річчя, яке лондонська підземка святкує цього місяця. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, на вході до станції «Фаррінгдон» Чарльзу й Каміллі видали проїзні у вигляді смарт–карт, кожна з 10 фунтами стерлінгів кредиту на рахунку. Хоча за віком їм уже належить безкоштовний проїзд у міському транспорті. Ці проїзні пізніше знайдуть своє місце в музеї королівської родини, як свідчення, що «Чарлі й Камілла були тут». Востаннє принц спускався у столичну підземку 1979 року, з нагоди відкриття нової лінії метро.

До станції подали один із поїздів нового покоління, які тільки розпочали курсувати на цій лінії метрополітену. Звичайні пасажири цього поїзда могли роздивлятися монарше подружжя здалеку, але наближатися до високих гостей їм заборонили. Чарльз і Камілла проїхали лише один перегін до наступної великої вузлової станції «Кінгс–кросс», де піднялися в приміщення залізничного вокзалу й відвідали місцеву атракцію — платформу 9 3/4. Наполовину вмурований у стіну багажний возик став знаменитим завдяки книгам та фільмам про хлопчика–чарівника Гаррі Поттера і є місцем постійного прочанства численних британських та закордонних туристів, шанувальників «поттеріани», до яких, як кажуть, належить і герцогиня Корнуольська.

Лондонське метро вперше відчинило свої двері для пасажирів 9 січня 1863 року. Цю першу у світі підземну залізницю збудували після 26 років правління королеви Вікторії. Спершу лондонці боялися користуватися підземкою: боялися отруїтися «сірчаними випаровуваннями, які здіймаються з глибин», чи що тунелі заваляться під вагою будинків і вуличного руху над ними. Повітря в метро дійсно було важким, адже перші поїзди тягли парові локомотиви. Цю проблему вдалося вирішити, коли 1905 року їх замінили на електричні. На той час лондонці вже давно переконалися, що пересуватися потягом під землею набагато швидше і зручніше, ніж наземним транспортом.

Винахід інженерів вікторіанської доби дозволив Лондону розвиватися швидкими темпами, а згодом метрополітен скопіювали й інші країни. Під час Другої світової війни лондонський метрополітен використовували як бомбосховище. Ще більш ніж через півстоліття він став місцем терору, коли ісламісти–радикали висадили в повітря три підземних поїзди. Тоді загинули 52 людини. За півтора століття існування метрополітен дещо зносився і відчуває брак інвестицій на ремонт. Мер Лондона пообіцяв підземці нові технології, які частково буде профінансовано завдяки підвищенню тарифів на проїзні білети.