Його вражаючі науково–публіцистичні дослідження не виходять великими накладами. Остання, кількасотсторінкова книга «Погром» — про руйнування музейної справи на Слобідській Україні та репресії над видатними українськими музейниками у 1920—30–тi роки — вийшла накладом усього 100 примірників. За останні 20 років письменник видав десяток книг, кожна з яких, базована на архівних джерелах, свідченнях очевидців та особистому досвіді, розкриває ту чи іншу сторінку української історії у ширшому контексті — економічному, екологічному, мистецькому, духовному і навіть — солідарності між поневоленими народами.

Якщо набрати в пошуковику «Ґуґл» «Юрій Кульчицький», з’явиться багато інформації про героя облоги Відня турками 1683 року — того Юрія–Франца Кульчицького, якому перекази приписують відкриття у Відні першої кав’ярні. Але є й інший Кульчицький — «французький». На відміну від «австрійського» тезки, він до свого прізвища міг додати «Сас». Про це пан Юрій розповів 20 років тому під час нашого знайомства в Мужені, в колишній садибі глави уряду УНР Володимира Винниченка «Закуток», коли ми отримали як дарунок Україні робочий кабінет визначного письменника й державного діяча. Казав, що Сас — давній герб української шляхти Галичини.

Учора виповнилося 100 років від дня народження українського художника Юрія Сас–Кульчицького, земний шлях якого почався на Дрогобиччині, а закінчився — в містечку Мужен на півдні Франції.