Розслідувач фанатизму: рецензія на книжку Люка Гардінґа «Вторгнення»
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Українська мисткиня Жанна Кадирова стала третім лауреатом Премії ім. Казимира Малевича, заснованої 2008 року з ініціативи Польського iнституту в партнерстві з CSM (Фундацією «Центр Сучасного Мистецтва»). Раз на два роки цю премію вручають митцям не за окремі арт–проекти, а за внесок у розвиток сучасного мистецтва загалом. 2008 року її отримала Алевтина Кахідзе, 2010 — Стас Волязловський. Своєрідність Премії полягає також у тому, що висувають українських кандидатів на нагороду вітчизняні та зарубіжні культурні інституції, наукові центри, творчі об’єднання, галереї та музеї. «Після вручення першої Премії ім. Казимира Малевича особливого розголосу не сталося, — зазначає директор Фундації «Центр Сучасного Мистецтва» Катерина Ботанова. — Але все дуже змінилося за чотири роки: виникають дискусії, в Україні є глядач, для якого сучасне мистецтво стало невід’ємною частиною його життя».
Цьогоріч міжнародне журі обирало переможця серед митців, заявлених 53 інституціями з України, Німеччини, Польщі, Південної Кореї. Трикутник фіналістів сформували Лада Наконечна, яка, до речі, була у фіналі премії 2008 року, Леся Хоменко та Жанна Кадирова — достатньо розкручені молоді представниці сучасного мистецтва. До речі, у цих арт–«олімпійок» (саме в «олімпійських» костюмах вони красувалися на церемонії вручення премії) є чимало спільного. Передусім вони є учасницями мистецького об’єднання — групи Р.Е.П. (Революційного експериментального простору), I Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE, Жанна отримала спеціальну премію PinchukArtPrize, а Лада та Леся були фіналістками (2009, 2011). Також цього року в PinchukArtCentre проходила персональна виставка «Натовп» Кадирової.
Визначати якість, майстерність та значущість творінь цих мисткинь — справа експертів. А ось щодо досягнень (ще одного критерію, за яким журі обирало лауреата премії), то про них свідчать навіть кількісні показники. Жанна Кадирова підкорює арт–простір протягом одинадцяти років, за її плечима є й інші премії, протягом 2012 року її роботи чотири рази експонували (частіше, ніж Наконечної чи Хоменко). Та й зараз художниця не відсторонюється від свіжих ідей: «Я намагаюся не зупинятися, експериментувати, робити різні проекти, — говорить Жанна. — 26 січня братиму участь у груповій виставці, що відбудеться в Центрі візуальної культури. Доопрацьовую проект «Натовп»: збираю газети з різних куточків світу, з яких вирізаю надруковані знімки людей і роблю портрети натовпу. Зараз чекаю газети з Куби, Китаю, ПАР». Таким чином, за активне творіння Жанну Кадирову удостоїли грошовою винагородою розміром 3000 євро від Польського iнституту в Києві, резиденцією у Центрі сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» (Варшава, 2013 року), 3000 євро від освітньої організації «Культурний проект» для реалізації резиденції у ЦСМ «Замок Уяздовський», можливістю провести авторську виставку в Малій галереї «Мистецького арсеналу» в 2013 році за підтримки та в партнерстві з CSM. Дізнатися, за що саме журі вподобало творчість Жанни Кадирової, «УМ» пропонує з прямої мови його членів.
— Два роки тому завдяки премії я пізнала багато нових митців, колосальним було відкриття великої кількості молодих українських художників, які відоміші за кордоном, аніж у нас. Цього року змінилася картина імен художників. Жанна Кадирова відзначається тим, що поширює зацікавлення сучасним мистецтвом. Вона очевидна, масштабна. Жанна як постать схожа зі своїми об’єктами.
Фабіо Кавалуччі,
директор ЦСМ «Замок Уяздовський»:
— Жанна не тільки гарна художниця, а й активний громадський діяч. Вона вміє перетворювати речі, робити їх живими. Коли вона розміщує на стіні в мистецькому просторі кавалок звичайного асфальту, то він стає цікавим витвором мистецтва.
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Ніхто із сучасників, напевно, не міг до 24 лютого 2022 року уявити переповнені залізничні вокзали, з яких українці їхали від страшної повномасштабної війни. >>
Дерев’яні ляльки-мотанки на людський зріст, картини, інсталяції та скульптури представлені у Києві на виставці «Невидима рука». >>
Культовий український письменник, публіцист, громадський діяч та блогер Дмитро Капранов помер у віці 56 років. >>
Нові літери з унікальним історичним шрифтом встановили на станції столичного метро «Площа Українських Героїв» в ніч на 12 квітня. >>
Колись Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції. До маєтку Максимовича на Михайловій горі приїжджали Тарас Шевченко й Микола Гоголь. Кобзар тут проводив останні вільні дні в Україні до свого арешту у 1859 році. >>