Незабаром Новий рік. Я довго думав, якій темі присвятити свій новорічний «урок літератури». Може, розказати про зимові розваги наших письменників? Наприклад, про те, що Микола Хвильовий страшенно любив кататися на ковзанах. Та не просто кататися — він був справжнім фігуристом. Юрій Смолич згадував, як одного разу ходив із ним та із Сашком Копиленком на ковзанку. Хвильовий, казав він, «був перший справжній фігурист, якого я побачив (тепер їх хто й зна скільки і влаштовуються величезні змагання та олімпіади фігурного катання, а тоді цього не було): Григорович виробляв на ковзанах чорті–що». А може, розповісти про якісь новорічні письменницькі пригоди? Приміром, про те, як Аркадій Генкін, чи по–простому Арген, той, що — на відміну від «чистих пролетарів», «селян–плужан», «нових дегенератів», «стрикулістів–авангардистів» та інших, був, за його ж таки словами, «одиноким лицарем пера»...

Українська мисткиня Жанна Кадирова стала третім лауреатом Премії ім. Казимира Малевича, заснованої 2008 року з ініціативи Польського iнституту в партнерстві з CSM (Фундацією «Центр Сучасного Мистецтва»). Раз на два роки цю премію вручають митцям не за окремі арт–проекти, а за внесок у розвиток сучасного мистецтва загалом. 2008 року її отримала Алевтина Кахідзе, 2010 — Стас Волязловський. Своєрідність Премії полягає також у тому, що висувають українських кандидатів на нагороду вітчизняні та зарубіжні культурні інституції, наукові центри, творчі об’єднання, галереї та музеї. «Після вручення першої Премії ім. Казимира Малевича особливого розголосу не сталося, — зазначає директор Фундації «Центр Сучасного Мистецтва» Катерина Ботанова. — Але все дуже змінилося за чотири роки: виникають дискусії, в Україні є глядач, для якого сучасне мистецтво стало невід’ємною частиною його життя».

Молода генерація українських режисерів тепер може не хвилюватися за прокатну долю свого творіння — Національний центр Олександра Довженка та Державне агентство України з питань кіно попіклується про це. Адже ініційований ними проект «Українська нова хвиля» покликаний саме звітувати про напрямки, у яких рухається українське кіно, отже, програма показів мусить стати регулярною, а найкращі з фільмів, поданих на розгляд організаторів, покажуть у декількох містах України.