Криптоісторія і сміхокорекція. Глибинні сенси майже антиутопії «Чарівник країни Оз» та її українське видання
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Відомий дніпропетровський гурт «...И Друг Мой Грузовик» оголосив про завершення творчої діяльності. Заяву про «саморозпуск» колективу вивісила на офіційному сайті «Грузовика» його директор Олена Белентьєва. «Обговоривши стан справ і ситуацію в цілому, ми одностайно ухвалили рішення завершити творчу діяльність гурту «И Друг Мой Грузовик»... Ми зробили все, що могли, і сказали все, що хотіли сказати, у рамках цієї групи», — йдеться в офіційному «некролозі» «грузовиків». Мовляв, колектив було створено як одноразовий проект для одного фестивалю, а прожив він аж 15 років, і «це були прекрасні 15 років, ми розстаємося без гіркоти і жалю».
Справді, у 1997 році Антон Слєпаков (автор пісень, вокал), Ростислав Чабан (бас–гітара) та Володимир Бусел (ударні) об’єдналися, щоб зіграти на фестивалі в Дніпропетровську. Експеримент виявився настільки вдалим, що хлопці вирішили продовжити життя групи «Я и Друг мой Грузовик». Уже за рік вийшов перший демо–запис, а в 1999–му кліп «Колеса» з’явився в ротації не лише на українському, а й на російському ТБ. Невдовзі колектив залишив Бусел, напевно, він і був отим «я», бо після його «відходу» це слово зникло з назви. «...И Друг Мой Грузовик» продовжив діяльність з новим барабанщиком (сьогодні за ударними — Денис Швець. — Ред.). Вони концертували, і за кордоном також, записали пару альбомів, зокрема і найбільш успішний у своїй історії — «Шукаю друга» (2007). Останні роки видавали «на–гора» по студійній платівці, остання — автобіографічний альбом «Роки геологів» — побачила світ цьогоріч. Тому рішення про закінчення творчої діяльності пошановувачам «грузовиків» здалося дещо дивним.
Дізнатися про «допоміжні» причини самознищення гурту наразі неможливо — Олена Белентьєва незворушна: колектив ухвалив солідарне рішення нічого не коментувати пресі. На своїй сторінці у «Фейсбуці» вона відповідає на прохання журналістів розповісти, які подальші індивідуальні плани членів команди: «Ми не коментуємо. Викручуйтеся самі». Мовляв, «ми не вважаємо розпад гурту подією, подія — це коли з’являється новий гурт».
Звісно, я читав цю книжку, ще коли був — ген-ген — совєтським підлітком. >>
Покоління за поколінням ми падаємо у землю як зерна, але творимо щось більше за нас. Це прикінцева професорська цитата у новій - першій художній книзі історика і журналіста Олександра Зінченка "Два мільйони світанків (Трипільська таємниця)". >>
Вірші з трьох збірок поетеси і військовослужбовиці Ярини Чорногуз готують до друку в американському видавництві Arrowsmith Press в перекладі Амелії Глейзер. >>
Найчастіше у троїцьких букетах – чебрець, м'ята, любисток, меліса, барвінок, медунка, полин, деревій, звіробій. >>
У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася подія, яка щороку об’єднує драматургів, режисерів, акторів і глядачів навколо сучасних театральних текстів. >>
Окрасою селища Котельва на Полтавщині є фігурні мережані димарі. Блакитний — з білочками, сірий — з півниками, зелений — з квітами... >>