Приблизно у такі ж самі холодні листопадові дні 364 роки тому гетьман Богдан Хмельницький на чолі Війська Запорозького повернув від польського міста Замостя на схід, до Києва. Козаки відмовилися від подальшого походу на Краків і Варшаву через нестачу боєприпасів, ранній початок зими та епідемію чуми. Тож після підписання перемир’я із новообраним королем Польщі Яном–Казимиром, гетьман завершив кампанію 1648 року саме під Замостям, яке у Польщі ще чотири століття тому вважали ідеальним містом. Нині тут зберігають пам’ять про облогу міста в часи Хмельниччини, адже вона стала першою в його історії. І люблять говорити про те, що тоді протистояння між поляками та українцями завершилося нічиєю, замовчуючи той факт, що за припинення облоги міщани Замостя сплатили Війську Запорозькому чималий викуп — 20 тис. флоринів. Забути про український слід в історії Замостя місцевим жителям не дає близькість кордонів з Україною (звідси до Львова лише 130 кілометрів), а відтак і здоровий глузд: адже на нащадках козаків, які нині подорожують без зброї, можна добре заробити. І якщо галичани давно знають це ідеальне місто і приїздять сюди у вихідні «на каву», то для жителів центральної та східної України ця точка на мапі лишається маловідомою. А дарма, побувати тут таки варто, враховуючи, що Замостя є однією з найдосконаліших реалізацій концепції ідеального міста доби Ренесансу. Як результат, ще двадцять років тому старе місто внесено до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО, тож кількість туристів тут постійно зростає.