Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Ілля Олейников. Фото з сайту ukranews.com.
Володар пишних вусів та невичерпного почуття гумору, народний артист Росії Ілля Олейников страждав від серцевої недуги майже півроку. Проте на екрані залишався усміхненим та бадьорим, а у комедійній телепрограмі «Городок» знімався навіть після втрати голосу. Було вирішено, що до одужання в «Городку» Олейников говоритиме «іншим голосом» — озвучував іншиий актор. Але одужати не вдалося…
У липні 2012 року йому діагностували рак, курс хіміотерапії значно погіршив імунітет хворого, і у жовтні Іллю Львовича госпіталізували із запаленням легенів. На думку лікарів, ослаблений організм та проблеми з серцем дали ускладнення і видиме покращення перервалося несподіваною комою. Ілля Олейников помер у петербурзькій лікарні о 4:30 ранку, не приходячи до тями.
Юрій Стоянов, близький друг та напарник Олейникова в телешоу «Городок», яке виходить iз 1993 року, не може оговтатися від втрати, каже: чи залишиться «Городок» без Олейникова — невідомо.
Сам актор хоч і відомий як Олейников, насправді ж має прізвище Клявер. Він народився у 1947 році у Кишиневі. Навчався у Московському державному училищі циркового та естрадного мистецтва. Після служби в армії був артистом у «Москонцерті», а з 1974–го перейшов у розмовний жанр, уже під «егідою» «Ленконцерту». Для сценічної роботи з гумористом Романом Казаковим узяв прізвище дружини, Ірини Олейникової. В 1977 році дует «Казаков та Олейников» стає лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради. У кіно почав зніматись із 1968 року, а дебютною була роль українця (до слова, музична комедія «Трембіта» стала лідером прокату в 1969 році). Головна дія стрічки розгортається на Закарпатті після Другої світової війни, а Олейников тут з’являється у ролі молодого сільського хлопця Михася. Загалом у доробку Іллі Олейникова — близько трьох десятків картин. Серед зіркових проектів актора — ролі у телевізійних серіалах «Дванадцять стільців» та «Майстер і Маргарита». Проте Ілля Львович не обмежувався «гуморним» знімальним майданчиком — випробовував себе в режисурі та співав. У 2008 році він написав та поставив мюзикл «Пророк», а у 2010–му разом із дружиною випустив альбом «Шансон на двох». Серед відзнак актора — звання народного артиста Росії (2001) та Орден Пошани (2012).
Прощання з актором відбудеться завтра в петербурзькому Театрі естради. Про це повідомив у своєму «Твіттері» його син, співак гурту «Чай вдвоем» Денис Клявер.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>