Криваві сліди завойовників

31.10.2012

28 жовтня 1962 року було фактично розв’язано Карибську кризу, спровоковану авантюрними діями радянського керівництва. Після того як 14 жовтня американський літак–розвідник виявив розгортання в кубинській провінції Пінар–дель–Ріо радянських балістичних ракет, президент США Джон Кеннеді 24 жовтня віддав наказ про морську блокаду Куби й попередив СРСР, що спроби кораблів наблизитися до острова означатимуть стан війни. Хрущову, який, бажаючи зблизька погрожувати США, поставив світ на межу ядерної війни, довелося відступитися. Ядерні ракети СРСР на Кубі почали демонтувати.

28 жовтня 1990 року другий з’їзд Народного руху України ухвалив резолюцію «Про Союзний договір», в якій, зокрема, зазначалося: «Партійно–державна система найбільшої імперії світу як за останню надію самозбереження хапається за так званий союзний договір. Це небезпечні передсмертні конвульсії. Уперше документ під назвою «Союзний договір» був використаний РКП(б) для збереження імперії ще в 1922 році... Геть союзний договір! Хай живе співпраця вільних народів і держав колишньої Радянської імперії!»

2 листопада 1708 року, невдовзі після переходу Івана Мазепи на бік Карла ХІІ російське військо на чолі з Олександром Меншиковим захопило Батурин. Не штурмом, а — як це часто траплялося у вітчизняній історії — завдяки зраді. Страшна доля чекала на оборонців Батурина. Як зазначає у «Нарисах історії України» Д.Дорошенко, «все населення поголовно, не виключаючи жінок і дітей, було вирізане, місто було зруйноване й спалене. Від блискучої гетьманської столиці залишились обсмалені руїни, калюжі крові й гори людських трупів. Ті козаки, які потрапили живими в полон, особливо начальники, були по–варварськи замучені, і їхні замордовані тіла були прив’язані до дощок та пущені плисти рікою Сеймом...» Звісно, на пострах іншим, додамо ми, але й на науку майбутнім поколінням, бо й досі:

Дехто славить — міцнішого в світі нема! –

Стратегічне партнерство вола та ярма.

2 листопада 1937 року на п’яти баштах московського Кремля замість двоголових орлів з’явилися рубінові зірки. В сьогоднішній «демократичній» Росії двоголовий орел повернувся на своє сідало, колишній царський триколор чудово співіснує з більшовицьким червоним прапором, а кожен день росіян починається й завершується під музику совєтського гімну тільки з іншими словами, автором яких є той самий Сергій Міхалков. Воістину, мав рацію Тютчев: «умом Росію нє понять».

4 листопада 1794 року російська армія на чолі з Олександром Суворовим штурмувала Прагу, східне перед­містя Варшави. Почалася кривава розправа не лише над учасниками повстання, що спалахнуло 24 березня того ж року під гаслами національного самоврядування та свободи для всіх, а й над беззбройними городянами. Окупанти вирізали всіх підряд, незалежно від віку та статі. Суворов надіслав до Санкт–Петербурга рапорт із трьох слів: «Ура, Прага, Суворов» — і одержав таку ж лаконічну відповідь: «Браво, фельдмаршал, Катерина». Так ціною тисяч людських життів кривавий кат польського (і не лише) народу здобув вище військове звання та захоплення сучасників і наступних поколінь росіян, яких — незалежно від суспільного політичного ладу в країні — виховують у дусі апологетики експансіонізму.

4 листопада 1956 року о пів на четверту ночі радянські війська атакували Будапешт і десятки інших міст повсталої Угорщини. А почалося повстання 23 жовтня з мітингу під пам’ятником Ш. Петефі — його учасники вимагали громадянської свободи, ліквідації таємної поліції, політичної амністії. І за всім цим спостерігали бійці дислокованого в Угорщині особливого корпусу генерал–лейтенанта П.Лащенка. Поки що спостерігали. Невдовзі повстання переросло у війну: угорців проти совєтських зайд, вільних людей проти сталіністів. І були в тій війні свої герої — такі як полковник Пал Малетер, який — замість запобігти переходу військовослужбовців на бік народу — сам приєднався до повстанців, очолив їх, був узятий в полон і повішений в СРСР. Або як прем’єр–міністр Імре Надь, котрий не зрадив свого народу і теж був страчений. А ще тисячі чоловіків та жінок, які билися на барикадах за майбутню, тобто сьогоднішню, Угорщину — члена Європейського Союзу та НАТО, що назавжди скинула комуністичне ярмо. А отже, в кінцевому підсумку вони перемогли.

Далі буде.

Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ
письменник

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>