Команда молодості їхньої

26.10.2012
Команда молодості їхньої

Період правління Леонiда Черновецького у Києві (від часу обрання мером у 2006–му і до приходу в КМДА ставленика «Регіонів» Олександра Попова) охрестили «часами молодої команди» з характерними рисами: тотальна корупція, дерибан київських земель, підвищення тарифів на комунпослуги, вседозволеність мiсцевої влади. Льоня–Космос став героєм анекдотів, автором крилатих виразів на кшталт «я і моя молода команда щось робить, щось важливе». Розробник популярної тепер «гречаної» стратегії боротьби на виборах, співак, письменник, спортсмен–культурист і мер «усіх киян» Черновецький зник iз політичної арени, здається, безслідно.

Попри заявлену Поповим у березні минулого року цифру у розмірі 70,4 млрд. грн., яку вкрали за час господарювання «молодої команди», практично ніхто не поніс персональної відповідальності за злочини. А більшість у Київраді у вересні 2011–го переформувалася таким чином, що Блок Черновецького припинив своє існування, розбившись на кілька фракцій та позафракційних депутатів, які тепер голосують на догоду іншим господарям — Партії регіонів. Теперішня влада, схоже, робить усе, аби епоху «молодої команди» забули. А в окремих випадках — сприяє деяким її членам у виборчій кампанії до Верховної Ради.

 

Ставка — на пенсіонерок

Найпоказовіший приклад — молодий та завжди перспективний Олесь Довгий. Другий номер у списку Блоку Черновецького на виборах до міськ­ради–2008, секретар Київради часів мера Леоніда Михайловича. Тепер — кандидат у депутати по 214–му одномандатному виборчому округу (це Дніпровський район).

Голова Комісії ВР iз розслідування протиправних рішень міськради Кирило Куликов каже, що має цілу теку, яка підтверджує злочинні діяння в тому числі й Олеся Довгого. Найскандальніше із них сталося у 2007 році. За інформацією «Української правди», тоді на засіданні мiськради було виділено київської землі загальною вартістю близько 10 млрд. грн. І Довгий нібито мав стосунок до оздоровчого центру «Сесіль», якому перепало більше 7 гектарів землі на Жуковому острові. Як пізніше повідомляло це ж видання, посилаючись на підготовлену КМУ довідку про проведення аналізу роботи Київської міської державної адміністрації, 18 житлових кооперативів, яким і передали землю на цьому засіданні, були фіктивними та оформленими на підставних осіб, переважно студентів.

Нині Олесь активно «працює» з виборцями у кращих традиціях Черновецького: то організовує зустріч молодих батьків із телезіркою доктором Комаровським, то роздає пенсiонерам новорічні пайки «До святкового столу», то влаштовує вистави вуличного театру. Так із мінусового рейтингу скомпрометований член «молодої команди» доріс до звання однозначного фаворита. Тим паче, основа його виборців — ті ж «бабусі Черновецького» зі Старої Дарниці. Не дивно, що молодому політикові агітувати ніхто особливо не заважає: у 2010–му, через півроку після перемоги «Регіонів» на президентських виборах, він побрався з Катериною Ілляшенко — донькою народної депутатки від Партії регіонів Ірини Горіної.

У кращих естетичних традиціях

П’ятий номер згаданого списку Блоку Черновецького зразка 2008 року — Алла Шлапак. Вона ж була співголовою політичної сили мера до квітня 2011–го, а потім покинула фракцію. Згодом амбітна пані Шлапак створила свою «прорегіональну» силу — «Соціальна справедливість», забравши із собою вісьмох членів молодої–старої команди. Представники саме цієї політичної сили не так давно організовували зустрічі мешканців районів, аби ті погодилися на проведення референдуму для підтримки скандального генерального плану, за який виступає Олександр Попов.

Зараз Шлапак готується піднятися на наступну сходинку кар’єри — балотується до Верховної Ради по 221–му округу (Печерський, частини Солом’янського та Шевченківського районів Києва). Довірена особа Шлапак — Зоя Миронова — теж із Блоку Черновецького.

За повідомленнями у ЗМІ, «подарунки» виборцям Шлапак почала роздавати у травні. Чим успішно займається і нині. За даними Громадянської мережі «Опора», 17 вересня на території 221–го в/о відбулася зустріч пані Шлапак із пенсіонерами, під час якої  присутнім роздавали цукерки і чай разом з агітаційними матеріалами у пакетах iз символікою кандидата. А сайт УНН повідомляв, що 13 жовтня в залі Національного університету будівництва й архітектури відбулася зустріч Шлапак із виборцями. Нібито пакети з подарунками були вже підготовлені для роздачі, проте їх розповсюдженню завадила присутність канадського спостерігача.

Примітний момент: логотип на пакетах, які роздає кандидатка, дуже нагадує логотип того ж Блоку Черновецького: напис на жовтому тлі, з листком каштана збоку. Може, Шлапак вірить у «фартовість» такого поєднання?

Ворог журналістів

Перед Шлапак, четвертим номером у списку Черновецького до Київради, був Віталій Журавський, який разом з Іреною Кільчицькою та Анатолiєм Голубченком стали заступниками Леоніда Михайловича як голови міськдержадміністрації. Віталій Станіславович був чи не найвірнішим соратником мера, палко захищав Черновецького і часто виконував роль його політичного рупора. Наприклад, у 2007 році під час конфлікту міського голови з Юрієм Луценком Журавський називав екс–міністра внутрішніх справ «потенційним пацієнтом психлікарні». А в 2009–му обстоював «геніальну» ідею Черновецького запровадити платний вхід на кладовища. Після розвалу Блоку Черновецького цей «християнський демократ» став штатним радником Президента Віктора Януковича. А вже як депутат Верховної Ради вiд «Регiонiв» наш герой нещодавно отримав статус першого ворога преси через ініційований ним законопроект «про наклеп», який перед­бачає для порушників, у тому числі, тюрму.

Віталій Журавський балотується до Верховної Ради від Партії регіонів у Малинському, 66–му, окрузi на Житомирщинi. Згідно з методологією руху «Чесно», за Журавським — «висока вірогідність причетності особи до вчинення дій, що мають ознаки непрямого підкупу виборців».

Із «БЛЧ» — до списку «Регіонів»

По 212–му округу (Київ, Дарницький район) балотується як самовисуванець–«правозахисник» 25–річний Сергій Кримчак, 26–й номер у «молодому списку» та депутат Київради від Блоку Черновецького. «Він — активний учасник і співучасник їхнього дерибанного бізнесу. Тому не дивно, що сьогодні Кримчак балотується (ну, якщо роздачу 50 грн. можна вважати виборчою кампанією) на гроші Супруненка», — пише про нього у своєму блозі юрист Тетяна Монтян.

Згаданий Олександр Супруненко балотується по Деснянському округу Києва №216. Він теж тісно пов’язаний із екс–мером — є братом В’ячеслава Супруненка, колись депутата міськради від його блоку. До того ж В’ячеслав — ще й колишній чоловік доньки Леоніда Михайловича Христини, який мав проблеми з прокуратурою, що підозрювала його в розкраданні майна і бю­джету Києва. Олександрові ж закидають участь у захопленні столичної книгарні «Сяйво» у 2009 році, вiн нібито безпосередньо керував рейдерами. Олександр Супруненко — нинішній депутат ВР, обраний від Партії регіонів, утім виступає як самовисуванець.

Крім цього, у самому списку Партії регіонів до парламенту, на прохідному 65–му місці опинилася депутатка Київради Лариса Мельничук, яка раніше входила до Блоку Леоніда Черновецького, а в 2011 році вийшла з «БЛЧ» і перейшла у фракцію Партії регіонів.

Тож, як бачимо, «кращі кадри» одіозного мера цілком органічно вписуються у політику нинiшньої правлячої партії. Вони стають сателітами «Регіонів» із, на жаль, реальними шансами перенести «кращі традиції» «молодої команди» на новий, загальноукраїнський, рівень.

 

ДОВІДКОВО
Злет і падіння Л.Ч.

Останні вибори (позачергові) до Київради відбулися у 2008 році. Тодi перше місце завоював Блок Леоніда Черновецького (30,45%), друге — БЮТ (22,79%), третє — Блок Кличка (10,61%). У тому ж році відстояв право мати посвідчення міського голови і Леонід Михайлович, обійшовши БЮТiвця Олександра Турчинова й Кличка. Це була більш ніж упевнена перемога Блоку Черновецького: він мав 43 депутати, на відміну від 2006–го, коли пройшло вдвічі менше — 21. Ситуативну більшість мера сформували Блок Черновецького, «Громадський актив Києва», Блок Литвина, Партія регіонів і деякі перебіжчики.

Отже, Черновецький міг «протягнути» будь–яке рішення. Деякі, особливо креативні, намагалися блокувати уряд. Утім це не заважало «молодій команді» почуватися впевнено, хвацько розпродуючи і роздаючи столичну землю. Так могло продовжуватися нескінченно довго, однак у 2011–му, коли було знято з посади секретаря Київради Олеся Довгого, від згаданого блоку не лишилося й сліду — депутати розбіглися по нових фракціях чи воліли лишитися позафракційними. Перед цим нова, «регіональна», влада «силою» розділила посади міського голови і голови адміністрації. Главою КМДА Президент Янукович призначив Олександра Попова, а в липні цього року Київрада прийняла відставку Черновецького. Відтак, здавалося б, відбулася повна капітуляція. Можливо, для Леоніда Михайловича — так, але аж ніяк не для «молодої команди», яка тепер серйозно «нагострила лижі» на парламент. А грошей вони «збили» з Києва досить, щоб заплатити за життя на волi.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>