«Раніше вступ до університету я уявляла собі як щось буденне: закінчила школу, стала студенткою, — ділиться своїми думками абітурієнтка Ірина. — Тепер уже починаю розуміти, що при конкурсі 3—5 осіб на місце це зовсім не просто». Ірина мріє вивчати політологію в Національному університеті ім. Тараса Шевченка, але документи подає водночас до кількох вузів. «Так надійніше, — пояснює вона. — Є хоч якась надія, що не залишуся на вулиці». Звичайно, є й інша «надія», швидше, «гарантія», що обчислюється кругленькою сумою, але про неї Ірина говорити не хоче. Мовляв, не знаю я нічого, та й грошей «таких» у батьків немає. Цікавлюся розмірами потрібної суми. Моя співрозмовниця стинає плечима. Думає, я шпигун.

Липень — місяць студентський. Точніше, абітурієнтський. Адже упродовж усього цього місяця у вузах України триває вступна кампанія. До 7 липня приймають документи в національних університетах, де з 8-го починаються іспити. У державних вузах папери приймають до 15-го, а іспити починаються з 16-го. У вузах 1-2-го рівнiв акредитації (училища, коледжі) приймають документи до 22 липня.

Як завжди, майже всіх у цей гарячий місяць цікавить плата за майбутнє навчання. І навіть — за місце під люстрою в університетській аудиторії. Однак хабарництво — хвороба суспільна. І без тієї «мирної» особи, яка дає «на лапу», неможливе існування того, хто «бере». Цікаво, що, за результатами опитування, здійсненого в кількох регіонах України Центром «Соціальний моніторинг» спільно з Українським інститутом соціальних досліджень, 63 відсотки хлопців і дівчат переконані, що система вступних випробувань до вузів у нашій країні непрозора. Утім майже дві третини української молоді не впевнені, що корупцію у вузах можна здолати. А опитування студентів житомирських вузів показало, що тільки 3 відсотки з них визнали важливою проблему чесного вступу.
Про проблему цьогорічної вступної кампанії — наша розмова з першим заступником директора департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України, кандидатом економічних наук Миколою ХМЕЛЕВСЬКИМ.