Хворі легені столиці

12.10.2012
Хворі легені столиці

Корінні мешканці столиці ще пам’ятають, якими «прекрасними і зеленими» були каштани, липи та інші дерева, що росли в парках та обабіч доріг. Ще 20—30 років тому рослини виглядали міцними, живими, сильними. Сьогодні ситуація зовсім інша. «Придорожні» дерева масово всихають, а ті, що лишилися, виглядають просто жалюгідно: змучені, хворі, із бурим листям серед літа, з відмерлими гілками. «Зеленбудівці» щороку висаджують нові деревця замість тих, що загинули. Але минає трохи часу (зазвичай півроку–рік), і нові дерева продовжують цю естафету. Чому так трапляється? Що змінилося за останні 20 років? І найголовніше — хто ж той антигерой, який методично вбиває «зелені легені» столиці?

 

Блакитній ялині тут спекотно

«На жаль, у нас чимало дерев, що «стоять у черзі» на загибель, — констатує директор Київського еколого–культурного центру Володимир Борейко. — Це насамперед стосується лип і каштанів. Нові дерева саджають, через рік гине близько половини, а трохи згодом — і решта. Це справжній конвеєр смерті. Якщо не звертати на це уваги, то за кілька років Київ позбудеться дерев. І не лише символа міста — каштана. Так можуть зникнути цілі парки». 

Тема «тротуарних» дерев, які масово гинуть щороку, болить усім столичним захисникам природи. Адже рослина не має ніг, аби втекти з гиблого місця, не має язика, аби просити про допомогу. Відповідальність за життя рослини несуть люди, які створюють для саджанця нестерпні умови. А коли дерево «загинається», замінюють його іншим «смертником». Про це охоронці природи говорять досить жорстко, і на те є причини.

Одна з найголовніших — нерозважливість чиновників, які вперто продовжують висаджувати нежиттєздатні породи дерев. Зеленим «чужинцям» часто не підходить наш клімат. Наприклад, блакитній ялині не місце в гарячому, задимленому Києві. Це не її «фен–шуй», але з радянських часів у нас чомусь звикли прикрашати місця біля адміністративних будівель саме цими північними красунями.

«Блакитка ялина не повинна рости в Києві, — каже Володимир Борейко. — Вона приїхала з Тянь–Шаню, і їй краще рости на півночі. У нашому кліматі вона буде гинути в будь–якому разі. Та й інші хвойні породи почуваються недобре. Річ у тім, що, на відміну від листяних, хвойні дерева мають видозмінене листя, яке міняється не кожного року. Хвоя живе кілька років, упродовж яких усі її устячка засмічуються шкідливими речовинами, сажею тощо. Ви ж знаєте, що повітря у столиці зараз дуже забруднене вихлопами автомобілів. Тому хвоя починає жовтіти, опадає, і дерево гине».

Акація замість липи

Фахівці Київського еколого–культурного центру нещодавно провели дослідження і з’ясували, що в Києві через несприятливі умови гинуть цілі породи дерев. Практично всі горобини, що росли чи ростуть у столиці, загинули. Їх уже спиляли. Майже не залишилося беріз, які висаджували у 70—80–х роках. Воно й не дивно. Береза для нас — невдале дерево, оскільки воно полюбляє північніші регіони, а в нас лісостеповий клімат. Гинуть каштани — переселенці з Балкан, які вперше з’явилися в Києві в 1825 році. Дерева задихаються, та ще й каштанна міль їх вижирає. Гинуть також липи, особливо ті, що ростуть вздовж проїжджої частини доріг. Чиновники, які роками спостерігають таку картину, могли б уже зрозуміти: треба ці породи замінити більш пристосованими до наших умов. Але цього чомусь не відбувається.

«У Києві в жодному разі не можна саджати каштати і липу. Це стосується всього міста, але Оболоні — особливо, оскільки це пісочний район, там спекотно, великі потоки транспорту. Не розумію, навіщо засуджувати рослини на смерть? Треба саджати акацію, вербу, клени — «чисто наші» дерева, яким підходить клімат, які справді будуть гарно рости», — переконаний Володимир Борейко.

Автомобілі, автомобілі все навкруги заполонили....

Утім, клімат — не єдине, що вбиває столичні насадження. Чомусь каштани та липи нормально росли ще років 20—30 тому, і лише в останні два десятиріччя почали так масово хворіти й гинути. Що змінилося за цей час? Як з’ясувалося, причина в солі, машинах та асфальті.

Хоч у Києві немає заводів чорної металургії, величезних хімзаводів, повітря, яким дихають і люди, і тварини, і дерева — надзвичайно брудне. А все через автомобілі, кількість яких в останні 10—15 років неперервно збільшувалася. Досвічені водії кажуть: якби шофер перенісся у часі з 1998 року в наш час, то він би був вражений. Тодішні затори на дорогах — просто квіточки у порівнянні з тим, що коїться на шляхах сьогодні. За даними статистики, у Києві 80% всіх забруднень — це вихлопи автомобільного транспорту. При цьому викид в атмосферу діоксиду азоту (джерелом якого є автотранспорт) ще торік перевищував норму майже в 2,5 раза.

Пил, сажа, токсичні вихлопи машин — усе це діє на дерева. Знижується імунітет рослини, вона хворіє та гине. Столичні екологи називають загазованість смертельним покривалом Києва. І кажуть, що найбільше від машин страждають хвойні породи дерев.

Хто виживе на солончаку?

Інший фактор, який змінився за останні 20 років — це сіль у ролі протиожеледного засобу. «Сьогодні в місті гине у 8 разів більше дерев, ніж 10—15 років тому. Одна з головних причин — сіль, яку використовують взимку для боротьби з кригою на тротуарах і дорогах, — пояснює віце–президент БФ «Київська ландшафтна ініціатива» Володимир Колінько. — Сіль потрапляє у ґрунт і робить його непридатним для росту дерев. Мало яка рослина комфортно почувається на солончаку... У столиці почали використовувати технічну сіль як протиожеледний засіб у середині 90–х років минулого століття. Відтоді в Києві щороку закуповують і використовують приблизно 30 тисяч тонн. За 17 років на київську землю і дороги висипали приблизно півмільйона тонн солі. Це шалена цифра! Якби все це висипали за один раз, уся земля забудованої частини Києва (а це 8 мільйонів квадратних метрів) вкрилася б 20–сантиметровим шаром солі. А речовина нікуди безслідно не зникає — вона або осідає в землі, або розсолом іде в Дніпро».

Прес–служба «Київзеленбуду» підтверджує, що сіль, якою взимку посипають тротуари, згубно впливає на дерева. Пояснюючи причини вирубки лип і каштанів на Хрещатику, фахівці зазначили: «Аналізи проб ґрунту, взяті у лунках дерев  показали, що за концентрацією солі ґрунт прирівнюється до солончаків». Через сіль довелося пересадити і вирубати блакитні ялини на Хрещатику. «Засоленість ґрунту в лунках у 26 і більше разів перевищує норму!» — бідкається «Київзеленбуд». Кажуть, замінювати ялинки доводиться раз на п’ять років, тому що більше дерева у солоному ґрунті не живуть.

«У Москві декілька років тому відмовились від технічної солі, і вже на наступний рік екологічна ситуація різко покращилася, — каже Володимир Колінько. — У нас це рішення давно назріло. Якщо Київ замінить сіль на сучасні протиожеледні засоби, дерева матимуть шанс на життя».

Каштани проти молі: нерівний бій

«Зеленбудівці» кажуть, що дерева гинуть і внаслідок «порушення водного і поживного балансів та погіршення аерації ґрунту через його ущільнення». Іншими словами, рослинам не вистачає води, добрив і нормального пухкого ґрунту. Дійсно, де ж деревам взяти воду на тротуарі, де їм залишено квадратик «метр на метр» (а буває, і ще менше) відкритого ґрунту? Та ще й земля так затоптана людьми, а часом утрамбована машинами, які паркуються мало не на дереві, що повітря не надходить до коріння. Тому навіть ті породи дерев, які підходять Києву за кліматом, не назвеш щасливими і здоровими.

А в історії з каштанами до всього набору (клімат, загазованість, сіль тощо) додається і каштанова міль — шкідник, який уперше з’явився в Україні... також у 90–х роках! Комаха настільки швидко розмножується, що в другому поколінні личинки молі займають близько 70—80% площі листочка. Міль виїдає пластину листя, від чого те осипається вже в середині літа. За словами провідного інженера декоративних культур «Київзеленбуду» Олександра Мілейка, щоб не загинути, дерева змушені повторно викидати листя. У результаті рослини знесилюються, хворіють і через декілька років гинуть. 

Дослідники застерігають: якщо дозволити цьому шкіднику розвиватись такими темпами, то через 3—4 роки Київ може залишитись без каштанів. А ці дерева за 200 років від моменту завезення з Балкан вже стали символом міста...

 

ТІЛЬКИ ЦИФРИ

За даними КМДА, найбільш поширені в Києві липи, які ростуть на 39% від площі міста. Потім ідуть каштани — на 22%, тополі — 21%, клени — 8%. Ще на 7 видів дерев припадає близько 5% площі.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>