З бідного по гектару — олігархам капітал!

Залишилося близько 80 днів до дати, яка вчергове може стати переломною для українського селянина. 1 січня 2013 року можуть скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, і тоді наша рілля стане товаром. Або можуть не скасувати, і в Україні ще рік активно працюватиме «чорний» ринок земель. Як відчужуватимуть землю у нашій країні, схоже, не знає ніхто. Єдності нема й у партії влади. Так, кілька днів тому Верховна Рада відмовилася від щорічного ритуального дійства, знайомого українцям вже протягом багатьох років, — продовження мораторію на продаж земель ще на 365 днів. Таким чином, наступного ранку після настання нового року земля автоматично стає товаром.

Але в таку можливість не вірить навіть головний земельний чиновник — міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк. «Доки не буде допрацьований закон про земельний кадастр та ринок землі, ринку землі не буде», — повідомив міністр прописну істину. «Ключі» від законопроектів — у депутатів, а ті не поспішають підтримувати їх своїми голосами.

Із молотка — в «хороші» руки

Експерти б’ють на сполох — за умови початку офіційного ринку землі та її стрімкої приватизації — значні ділянки, які перебувають на балансі держави, підуть з молотка. Насамперед на торги виставлять землі, які не належать великим аграрним компаніям. Це може означати те, що частина орендарських господарств може стати банкрутами. Адже ці землі будуть продаватися першими. Аналітики запевняють, що дрібні господарства просто опиняться за межею бідності та будуть ледве зводити кінці з кінцями. А Земельний банк — нова структура, яку нещодавно створили в Україні, — начебто надаватиме фермерам кредити під 4–5%. Але і за цими умовами земельну ділянку можна втратити, якщо вчасно не виплатити кредит.

Оскільки з правової точки зору особа може придбати не більше 100 га землі, спочатку аграрії будуть викуповувати землі, які раніше орендували. Але, з іншого боку, це обмеження робить викуп земель актуальним тільки для фермерів. А якщо велика компанія захоче стати власником чималого шматка ріллі, то вона буде змушена «ділитися» на велику кількість покупців, кожен з яких придбає по 100 га землі.

Після того як Верховна Рада дасть зелене світло для купівлі землі — пропозиція переважатиме попит. Оскільки фізичні особи не зможуть запропонувати достатню кількість грошей, це зможуть зробити холдинги. Більшість великих агрохолдингів належать закордонним інвесторам. Отже, вони чекають моменту, коли зможуть офіційно викупити землю. І навіть незважаючи на те, що в майбутніх «торгах» офіційно не дозволять брати участь іноземцям. Все відбуватиметься за дуже простою схемою: офіційно власник та покупець — українець, а неофіційно та реально — громадянин Німеччини або США.

«Придбати сільгоспземлю за 25 тис. грн. за гектар не зможуть собі дозволити фермери, таким чином, земля опиниться в руках латифундистів», — запевняє нардеп, член бюджетного комітету ВР України Павло Жебрівський.

А в парламентській опозиції побутує думка, останні зміни до земельного законодавства та непродовжений мораторій — стратегія групи осіб, наближених до влади, які хочуть заволодіти українською землею. Особливої довіри не викликає і створення специфічної установи — Земельного банку. «Він отримує у статутний фонд державні землі — близько 15 мільйонів гектарів. Ані їхня точна кількість, ані вартість не відома, бо ринку земель аграрного сектору досі не було. Але банкові потрібно продавати землю, щоб отримувати гроші й віддавати їх у вигляді кредитів. Тому непродовження мораторію — це не випадковість. Це матиме погані наслідки: адже чітко не виписані умови продажу землі. Мені це нагадує ваучерну приватизацію, коли папірці отримали всі, а промисловістю, яку розбудовували українці, заволоділо 5 осіб. Є підозра, що те ж саме буде і з землею», — прогнозує екс–депутат від «НУНС» Віктор Матчук.

Тільки за 2012 рік у руках олігархів додатково сконцентровано майже 2 млн. га землі, і на сьогодні цифра становить 13 млн. га землі. Це майже половина земель сільськогосподарського призначення в країні. За словами президента Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів Івана Томича, водночас приблизно 7 млн. га землі «сховано з карти України». Вони приховані, тобто немає практично документів на право власності, на право користування й оренди».

За словами президента Асоціації фермерів і приватних землевласників України Миколи Миркевича, «сільськогосподарська земля взагалі не повинна продаватися, а тільки здаватися в оренду. Потрібно ввести норму, згідно з якою лише держава могла б викуповувати сільгоспземлю і здавати її в оренду на довгостроковий період. Орендна плата — на сьогодні найбільш вигідний у цілому світі спосіб орендування землі, праці на ній. Але таким чином земля залишається в державній власності, у власності того, в кого вона є вже якимось чином, це правильний механізм. При цьому дрібним фермерам мають надаватися дотації від держави, а середні фермери, які мають від 2 тис. га землі, не повинні одержувати такі дотації».

Наразі продавати свої земельні ділянки мають намір лише 7,2% українців. Скасування мораторію дає селянам вибір: працювати на власній землі самому, здавати її в оренду, продати, заставляти під кредит для початку власної справи і таке інше. Адже під час заборони продажу землі вони не могли в повній мірі розпоряджатися нею, таким чином знаходилися на одному щаблі з орендаторами. На сьогодні максимум, що може зробити власник земельного паю, — здавати землю в оренду. Все, що просять за оренду, — 1,5—3%. Отже, реального заробітку селянину це принести не може.

Згідно з опитуванням Центру Разумкова, більшість власників паїв, 43%, в майбутньому планують здавати свою ділянку в оренду, 29% — вирощувати продукцію для власної родини, 10% — продукцію для продажу. І, звичайно, є українці, які будуть чекати, як розвиватиметься подальша ситуація, — 12%.

Ринок вийде з тіні?

Як зазначає президент Союзу сільськогосподарських кооперативів Іван Томич, «потрібно продовжувати мораторій, але не так, як це робиться впродовж останніх семи років... як мінімум до 2020 року. Щоб дати можливість запобігти загрозі, що стоїть перед суспільством у сфері земельних питань. За період дії мораторію необхідно провести інвентаризацію земель, а також провести національний «круглий стіл», присвячений ринку сільгоспземель. В іншому випадку для 99,9 % українців факт непродовження мораторію буде мати винятково негативні наслідки. Особливо це стосується середнього достатку громадян та менш заможних. Протягом 20 років кожний власник земельного паю отримував до 5 тонн пшениці. Вони зараз утратять цю можливість — допомогу, яку вони отримували. Сільська громада не матиме можливості саморозвитку, бо саме ці землі були утворюючими для сільської місцевості.

Сьогодні, за умов запрова­дження ринку землі, земля буде сконцентрована в руках великих агрохолдингів, які в конфлікті з сільською громадою. Адже селяни не є їхніми партнерами в розвитку. А жителі міст потерпатимуть через зниження якості продуктів харчування. Бо транснаціональні компанії орієнтовані винятково на зовнішні ринки, на технічні зернові культури, а молоко, м’ясо, овочі та фрукти будемо ввозити за світовими цінами. Найбільші виклики — катастрофічне безробіття та зубожіння громадян. Ринок землі буде хаотичним. Важко повірити в те, що до кінця грудня всі законодавчі питання будуть врегульовані. Ми опиняємося в ситуації, коли буде втрачено українські чорноземи. Необхідні відповідні законодавчі зміни, обговорення концепції земельної реформи».

Існує, втім, й інша точка зору. За словами керівника інформаційно–ресурсного центру «Реформування земельних відносин в Україні» Максима Федорченка, припинення мораторію свідчитиме про намагання легалізувати земельний ринок, що буде значно краще його підпільного функціонування. Хоча б тому, що тоді буде відомо, хто володіє землею. Власність зобов’язує, тобто землевласник не такий уже і незалежний: він повинен викори­стовувати землю за її цільовим призначенням, дотримуватися вимог екологічної безпеки, сплачувати податок на землю. «У будь–якому випадку я переконаний, що загальний позитивний ефект функціонування ринку земель с/г призначення переважить окремі негативні прояви», — переконаний Федорченко.

«Загалом ринок землі за цивілізованих умов може та повинен стимулювати сільськогосподарську економіку, — переконаний і аграрний експерт Роман Корінець, — але коли держава розподілятиме землю, створюється корупція. Коли держава створює якісь обмеження — їх завжди можна уникнути та обійти. В законі про розмежування земель державної та комунальної власності, яким створюється Земельний банк, відбулася передача повноважень. Держава буде викуповувати землю, а потім її розподіляти.

А чи мораторій, який уже триває стільки років, упередив створення агрохолдингів, монополістів на ринку? Ні. Або мораторій не такий, або він просто не потрібен. Якщо ці обмеження не працюють, якщо вони, навпаки, сприяють тінізації ринку, формуванню латифундистів, потрібно щось змінювати в цій ситуації. Значить, справа не в мораторії. Проблема в іншому. По–перше, немає бачення земельної реформи. Не потрібен Земельний банк, особливо в такій формі, в якій він є. Потрібно створити окремий закон, який би регулював роботу цієї структури».

Як розвиватимуться події надалі, буде відомо вже після виборів. Однак уже зараз закордонні аналітики говорять про те, що, відмовившись продовжити мораторій, уряд Азарова пішов на поводі великого капіталу. А він, у свою чергу, хвилюється, що в цьому марафоні гілку першості здобудуть іноземні компанії. Встигнуть раніше прибрати до своїх рук землю. Такі «капіталістичні відносини» можуть обернутися для України процесом розбазарювання земель. А якщо земля перейде у власність агрохолдингів через підставних осіб — ми втратимо українське село.