Київ мажоритарний

05.10.2012

Столиця України завжди була певним «барометром» усіх українських виборів. Явка виборців у Києві майже завжди збігається з явкою по всій Україні. Симпатії киян, як правило, відповідають (і водночас немалою мірою визначають) спрямованість парламентської більшості. То що ж відбувається на виборах у 13 київських округах на виборах–2012, коли половину Верховної Ради формуватимуть депутати–«мажоритарники»? По–перше, кількість бажаючих отримати мандат у Києві зашкалює, а по–друге...

Парадокс, але при тому, що столичний електорат є незмінним прихильником націонал–демократичних, патріотичних сил, може статися, що перемогу ледь не в усіх округах здобудуть кандидати, наближені до нинішньої влади. Причин для того ми знайшли три. По–перше, Партія регіонів робить ставку на самовисуванців, які переважно позиціонують себе як «незалежні», але насправді реалізують проект, очолюваний головою адміністрації Президента Сергієм Льовочкіним, що має на меті створення у ВР провладної більшості — можливо, навіть у 300 iз гаком голосів. Аби відвести підозри від цих «незалежних», ПР багато де ставить своїми офіційними кандидатами невідомих і непрохідних людей.

По–друге, опозиція, яка мала реальні шанси «взяти Київ», завела своїх «важковаговиків» до партійних списків, лишивши мажоритарні округи слабшим висуванцям. Слушним є зауваження, озвучене в коментарі «УМ» політологом Олександром Палієм: «У столиці ситуація дуже ризикована. Не висуваються сильні кандидати в тих округах, на які точно мітить влада, — наприклад, округ секретаря Київради Галини Гереги. Натомість іде робота провладних «гречкосіїв». Деякі з них взяли «нову моду» — нахабно називатися... «єдиними кандидатами від опозиції». Щоб іще більше заплутати виборця.

І третій момент: у той час, як провладні опоненти задобрюють бабусь продпайками, ремонтують під’їзди й ставлять дитячі майданчики, представники демократичних сил забирають голоси один у одного. Переважно конкуруватимуть люди Віталія Кличка та Об’єднаної опозиції, які так і не узгодили спільних кандидатів.

«УМ» проаналізувала претендентів на мандати по столичній «мажоритарці». У цьому номері — Лівобережна частина Києва.

 

Голосіївський район, округ 211

Від правлячої партії на окрузі балотується Ігор Лисов, нинішній нардеп від ПР, вагомий гравець на будівельному ринку Києва. Виборчу кампанію президент компанії «Ліко–холдинг» почав давно, із реклами мамографів і безкоштовного обстеження жіночих грудей. Намети Лисова — зелено–білого кольору, без натяку на приналежність до «регіоналів», зате з написом «єдиний кандидат від Голосіївського району». Це має заплутувати виборців — опозиція підписує своїх «узгоджених кандидатів» майже так само: «єдиний кандидат від опозиції».

Основний конкурент Лисова — БЮТівець ПРП Сергій Терьохін, який перемагав у Голосієві у 2002 році. Ще донедавна його роботи на окрузі майже не було помітно. Зате громадська кампанія «Опора» зафіксувала чорний піар проти Терьохіна — по району розходяться листівки без відомостей про замовника, на яких зображені Тимошенко та Луценка в ув’язненні, а поруч — фото Сергія Анатолійовича на риболовлі та за грою в гольф. Знизу підписи: «Вони в тюрмі, а я на морі», «Терьохін відпочиває на своїй віллі в Іспанії».

У цьому окрузі мають місце силові сутички. Останній інцидент стався у суботу, під час концерту на підтримку Ігоря Лисова. Тоді на прихильників Терьохіна, які розгорнули плакат «Ігор Лисов — брехун», напали невідомі. Міліція не втручалася.

Більша частина Дарницького району, округ 212

Від цього округу, що охоплює молоді, але досить заможні масиви — Позняки, Осокорки, Харківський, балотується чи не найбільше кандидатів у масштабах не лише Києва, а всієї України — 39. І за звання «прихованого кандидата від влади» тут борються одразу троє чи четверо заможних діячів. Це Ігор Баленко, власник мережі супермаркетів «Фуршет» та співвласник «Ашана», якого вже навіть через суд попередили за підкуп виборців спеціальними книжковими картками в магазинах. Баленко — депутат Київради від сумнозвісного «Громадського активу Києва», а ще донедавна — голова міськкому «Фронту змін» — активно проводить зустрічі з виборцями у дворах, записує побажання та допомагає із благоустроєм через свою розгалужену команду в помаранчевих накидках. «Перший у списку опозиційний кандидат» — говорять його рекламні плакати.

Ще більш нахабно діє інший значний бізнесмен — Богдан Гребенюк, наближений до консорціуму «ЄДАПС». Він і досі залишається головою дарницького райкому «Фронту змін». Під цією вивіскою Гребенюк намагався отримати статус узгодженого кандидата по округу від «Об’єднаної опозиції», і — завдяки високим «дахам» та великим фінансовим можливостям — був дуже близьким до цього. Але зрештою ОО не узгодила таку одіозну особу. Утім це не заважає молодому діячеві представляти себе як «нашого опозиційного кандидата». «Опозиція здає округ. Щоб не допустити «тушок» у Раду, голова дарницького «ФЗ» іде на вибори як самовисуванець», — написано на його білих наметах у стилістиці «Батьківщини». Фірмовий знак — перекреслена куряча тушка.

Справді узгоджений кандидат від «Об’єднаної опозиції» у Дарниці — колишній головний міліціонер Києва часів «помаранчевих», «людина Луценка» Віталій Ярема.

«УДАР» на 212–му окрузі агітує за колишнього «самооборонця», згодом — члена партії «Єдиний центр», і — нарешті — позапартійного Кирила Куликова, якого називають представником «лужниковського угруповання».

Окрему нішу на окрузі займає юристка, борчиня з «комунальною мафією» та соратниця Василя Цушка Тетяна Монтян. Вона нещадно критикує усіх конкурентів, активно веде кампанію «від будинку до будинку» та має реальні шанси потрапити до Верховної Ради. На Монтян і проти її головних конкурентів працюють десятки волонтерів–ентузіастів, жертводавці та пересувний «Вуличний театр», який комічно висміює підкуп виборців у виконанні кандидатів–бізнесменів. Монтян — «кандидат, що живе поруч з вами» — вважає прихованим кандидатом від влади «УДАРівця» Куликова, який підім’яв під себе більшість у низових виборчкомах.

«Регіонали» напряму висунули тут Андрія Фурсова, водночас значно активніше рекламується інший член ПР, головлікар Ігор Чермак. Паралельно балотується ще й колишній «регіонал», а нині безпартійний Тарас Чорновіл, який не має великих грошей на вибори, але теж активно ходить із двору у двір. Що не кажи, а цей округ — «найвеселіший» і найзаплутаніший.

Частина Деснянського району, округ 213

Правляча партія виставляє тут колишнього заступника голови КМДА Олександра Омельченка — президента, співвласника концерну «Київпідземшляхбуд» та перебіжчика від «НУНС» до Партії регіонів Валерія Борисова. Від опозиції проти нього йде БЮТівець Володимир Яворівський. В нього є шанси з огляду на наближеність до Тимошенко, яка на останніх виборах взяла на Троєщині вагомий відсоток, проте у Борисова на виборах задіяно набагато серйозніший ресурс.

На цьому ж окрузі «УДАР» агітує за свою відверто слабку кандидатуру Валентини Сокур. Намагається наростити свій рейтинг і самовисуванець, заступник директора з організаційних питань Троєщинського ринку Олександр Ліщенко, відкриваючи дитмайданчики та запрошуючи пенсіонерів до «Університету третього віку» на екскурсії та фізичні заняття.

Частина Дніпровського району, округ 214

Головні конкуренти на депутатський мандат — депутат–БЮТівець Юрій Ганущак та ще не забутий колишній секретар Київради, самовисуванець Олесь Довгий. Останній більше року «працює» з виборцями у кращих традиціях Леоніда Черновецького — то організовує зустріч молодих батьків із телезіркою доктором Комаровським, то роздає новорічні пайки «До святкового столу», то влаштовує вистави вуличного театру. Так із мінусового рейтингу член «молодої команди Черновецького» доріс до звання однозначного фаворита. Тим паче, основа його вибо­р­ців — «бабусі Черновецького» зі старої Дарниці.

Ганущак — відверто слабка фігура проти Довгого. От і думай, чи не навмисно — тобто за певний гонорар — керівники опозиції дають таким чином дорогу ставленикам влади?

На цьому окрузі «офіційний регіонал» — маловідомий Анатолій Хмель. А Олеся Станіславовича з партією влади пов’язують ще й сімейні зв’язки: його дружина Катерина Ілляшенко — донька народної депутатки від Партії регіонів Ірини Горіної.

Віталій Кличко особливих перешкод Олесю не створив — кинув у бій скромного політолога Віктора Чумака.

Частина Дніпровського та Деснянського районів, округ 215

Партія регіонів висунула на округ вчительку математики однієї зі столичних шкіл Вікторію Рижову. Але очевидно, що де–факто від влади на вибори йде нинішній секретар Київради, співвласниця мережі гіпермаркетів «Епіцентр» Галина Герега. Проти неї «Свобода» поставила Андрія Іллєнка, сина визначного українського режисера. Саме харизматичний, але занадто радикальний як для Києва Іллєнко є узго­дженим кандидатом опозиції. А «УДАР» запропонував знову маловідомого депутата Київської облради Ігоря Опадчого.

Пані Герега вміло керує більшістю міськради, «протягує» необхідні ставленику «регіоналів» Олександрові Попову рішення, в тому числі земельні. Крім цього, активно застосовує усі популярні важелі впливу на виборця — від продпайків із гречкою, путівок для школярів у «Артек», лавок із написами «З добром до людей. Галина Герега» до силової боротьби проти журналістів та активістів з інших штабів. Не так давно охоронці пані Гереги не підпустили кореспондентку «свободівської» газети до кандидатки, аби поставити кілька питань. Згодом Герега заявила, що журналістка кидалася на неї з ножем, хоча відео інциденту показує зовсім інше.

Попри активну кампанію Іллєнка, секретар Київради, на жаль, має всі шанси потрапити в Раду і приєднатися до «Регіонів».

Частина Деснянського району, округ 216

Опозиція закріпила на окрузі колишню «НУНСівку», а тепер безпартійну захисницю малого бізнесу Ксенію Ляпіну. З нею конкуруватимуть патріоти — представник «Собору» Віктор Очкур, Конгресу українських націоналістів Володимир Петранюк та «ударівець» Олексій Давиденко. «Регіони» ж виставили маловідомого Данила Свищука.

При цьому, ясна річ, партія влади робить ставку на Олександра Супруненка. Він — чинний народний депутат України, обраний за списком «регіоналів», але зараз — звісно, позапартійний. Щоб виграти вибори, «регіонали» мають у Києві «партизанити» й камуфлюватися. Олександр Супруненко — брат колишнього чоловіка доньки Черновецького В’ячеслава, який мав проблеми з прокуратурою, що підозрювала його в розкраданні майна і бюджету Києва. Олександрові ж закидають участь у захопленні столичної книгарні «Сяйво».

Закінчення — в наступному номері «УМ».

 

ОЦІНКА

Володимир Фесенко,
політолог:

— Очевидно, що «мажоритарка» — слабке місце опозиції. Там буде здобуто депутатських мандатів набагато менше, ніж за партійним списком. Я би сказав, разів у чотири–п’ять. Опозиція висунула надто слабких кандидатів на «мажоритарці». І справа не тільки в адмінресурсі, який їм протистоїть. Це просто слабкі кандидатури. В опозиції обмаль конкурентоздатних кандидатів із погляду фінансів. Їй варто було би подумати над створенням певних фондів для підтримки хоча б більш–менш відомих кандидатів, які потребують коштів, які мають шанси на перемогу. Взагалі, на «мажоритарці» переможуть гроші.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>