Хатній «калькулятор»

Статистичною мовою цифр

Дані про ціни на сьогодні знайти не проблема. Але офіційний сайт Державного комітету статистики України як джерело відпав відразу. Оприлюднені «індекси споживчих цін на товари та послуги» мені як пересічному споживачу мало що говорять. Використовуватимемо дані моніторингу споживчих цін на соціально значущі товари, що є на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі. Однак проблемою стало знайти дані за червень 2009. Інформація на все тому ж сайті обмежується 2011–2012 роками. Раніше не жили. Відповідно, за аналогічний період часу (як правило, 2012) такі моніторинги цін можна знайти і на більшості офіційних сайтів регіональних органів влади. Пощастило: декілька джерел містять дані і за 2008, і за 2009 роки. Отож використовуватиму дані з офіційного сайту Чернігівської обласної держадміністрації, — область територіально най­ближча до мого місця проживання з усіх, де вдалося «виловити» хоч якусь офіційну статистику.

Ну, раз ціни чернігівські, то і зарплатню для порівняння будемо використовувати чернігівську. Тут уже скористаємося даними з сайту Держкомстату. Інформація наявна з 2000 року — звичайно, картинка красива — «невпинне» зростання розміру заробітної платні не сором показати.

Отже моя заробітна платня (офіційна середня заробітна платня по Чернігівській області, за даними Держкомстату) — за червень 2009 становила 1586 українських гривень, а за червень 2012 — 2472. Зовсім недалеко від істини — у провідному вузі країни, як науковий співробітник, так і маю — середню зарплатню по Чернігівській області. І, до речі, зовсім непогано — знаю багатьох, хто живе на «мінімалку».

Не орієнтуватимуся на споживчий кошик, можливо, порушуючи усі закони економіки. Перелік продуктів, що обов’язково повинні бути у моєму холодильнику/коморі — м’ясо (бажано яловичина); «молочка»: молоко, масло вершкове, сир кисломолочний; олія соняшникова; яйця курячі; борошно (хліб печу сама); крупи: гречка, рис .... Овочі не актуально — присадибна ділянка виручає. Та й уряд щоразу наголошує, що капуста у нас дешева. Тому від них абстрагуємося — вважатимемо, нам пощастило. Усі перераховані продукти включені урядом в перелік соціально значущих товарів.

І отут зовсім зроблю крамольні речі, грубо порахувавши, скільки чого можу купити на свою «середньостатистичну» в червні 2009 і червні 2012.

Прості розрахунки — винятково арифметичні дії (додавання/віднімання та множення/ділення) наведені в таблиці.

От і все просто — моєї середньомісячної зарплатні у червні 2012 року вистачило б на покупку 47,9 кг яловичини, що на 3,5 кг більше, ніж у тому ж таки червні, але 2009, або 619,5 кг борошна, що на 89,1 кг більше, ніж у 2009, або.... А от з молочними продуктами не склалося — у червні 2009 року молока можна було купити на 56 літрів більше, ніж у 2012, а сиру кисломолочного на 57,4 кг (шкода, полюбляю молочні продукти — «завести» корову було би реальною економією).

Згідно з нормами споживання, затвердженими Верховною Радою України, моя норма споживання за місяць — 4,4 кг м’яса, 8,3 кг хліба, 10,4 л молока, 1,8 дес. яєць, 0,8 кг сиру, 0,6 л олії, 0,4 кг масла (це так, щоб не померти). А за нормами, затвердженими дієтологами, трішки більше — 6,9 кг м’яса, 8,3 кг хліба, 32,9 л молока, 2,4 дес. яєць, 0,81,7 кг сиру, 1,0 л олії, 0,83 кг масла (на це вже можна і прожити). Овочі не враховуємо — свої. Норма круп (рису і гречки) настільки мізерна, що включати в обрахунки не варто. Після деяких арифметичних дій (знову ж, найпростіших) маємо: перелік вищенаведених продуктів «щоб не померти» для мене у червні 2009 року коштував 263,7 грн. або ж 16,6% моєї зарплатні, у 2012 — 412,6 грн., 16,7% зарплатні. Набір продуктів «можна вижити» у 2009 році — 475,5 грн. (28,8% моєї зарплатні), у 2012 — 777,3 грн. (31,3% моєї зарплатні) Зрозуміло, що реальні витрати на продукти набагато більші, адже набір мого споживчого кошика і повніший (це необхідність!), і вишуканіший (ну, це вже розкіш — іноді ж і цукерки собі дозволяю). Намагаюся відрізнити цифри кризи та економічного зростання.

Ми всі — боржники

А тепер припустимо (як у математиці), що я отримую не середню, а мінімальну заробітну платню (нормативно — у червні 2009 її розмір 625 грн., у червні 2012 — 1094 грн.). Не будемо перераховувати таблицю — там все зміниться пропорційно — істотно зменшиться. А от вибірковий набір продуктів «щоб не померти» коштуватиме 42,2% мінімальної зарплатні у 2009 і 37,7% у 2012 році. А вибір­ковий набір продуктів «жити можна» коштуватиме 76,1% у 2009 році і 71,1% у 2012. Нарешті оце вже суттєве покращення!

Маю невеличкий будиночок (70 кв. м) — порівнюю рахунки за енергоносії. В 2009 році один кубометр газу коштував мені 35,82 коп. В 2012 році ціна за той же кубометр газу зросла до 72,54 коп. Так зарплатня ж зросла. Однак усе не так просто. За рік використовуємо 2500 кубометрів газу (ідеально вписуємося у верхню межу мінімального тарифу — щастить). У 2009 році цей об’єм газу щомісяця коштував мені 4,7% (74,6 грн.) середньостатистичної зарплатні (підрахунки дуже прості — читач може сам перевірити), у 2012 році вже 6,1% (151, 1 грн.) моєї зарплатні. Витрати на електроенергію в 2009 році складали 48,7 грн. або 3,1% моєї зарплатні (у середньому за місяць споживаємо 200 кВт/год. — тариф 24,36 коп./1кВт/год.). В 2012 тарифи не змінилися, однак змінилася межа нижнього тарифу (з 400 до 150 кВт/год. на місяць) — (не вписуюся — не щастить) — тариф зростає до 31,68 коп./1кВт/год., а це 63,4 грн. або 2,6% зарплатні на місяць.

Отже, частка моєї зарплатні, яку я щомісяця віддаю за використані в побуті енергоносіїв в 2009 році становила 7,8%, в 2012 — 8,7% (красиві цифри–перевертні). Здавалося б, різниця невелика, але де ж «покращення»? І це я не рахувала витрат на утримання будинку. А що говорити про мешканців квартир? Відомо, що квартплата зростала за ці роки далеко не пропорційно зростанню заробітної платні (цікаво б порахувати; матиму квартиру — порахую — посміхнулась).

А тепер про розкіш. Автівка... За кермом не перший рік, і, як справжній водій, чітко орієнтуюся в цінах на пальне. Заправляю А–95. Середня ціна на нього в 2009 році — 6,5 грн./л, 2012 — 11,0 грн./л. Усе більш ніж просто — шістдесятилітровий бак свого авто за місячну зарплатню можна було наповнити у 2009 році 3 рази, у 2012 — 2,5 раза. Приїхали... Якщо маєш мінімальну зарплатню, про авто мріяти не вато — не зможеш заправити бак жодного разу.

І ще... Це теж цифри мого економічного добробуту. Я справно плачу податки, я не маю заборгованості за комунальні послуги, на даний момент я навіть не маю боргу перед друзями. Однак я все одно боржник. І не лише я. Кожен iз нас. У грудні 2009 інформація про те, що кожен українець заборгував 6,5 тис. гривень, шокувала (у червні 2009 борг був менший). Моя сім’я винна 19,5 тис гривень! Хм, а молодшому ж лишень недавно виповнився рочок. Сьогодні (у 2012 році ) за різними підрахунками, моя сім’я вже винна не менше 64,5 тис. грн. Ну, правильно, молодшому ж уже чотири...

Я ніяким чином не оцінюю ситуацію — я просто рахую...