Війна з будівельними парканами

13.09.2012
Війна з будівельними парканами

Паркан стоїть. «Спортсмени» на перекурі. (Юрія САПОЖНІКОВА.)

Війни за двори, парки, дитячі майданчики із забудовником та його найманцями — вже усталена реальність «розбудови» і «розвитку інфраструктури» Києва. Не так давно «УМ» писала про те, як мешканці Святошина разом із громадськими активістами буквально силоміць виривали у забудовників лісову ділянку із віковими соснами, де планували поставити черговий генделик. У хід пішли радикальні методи — повалення паркану та підпал екскаватора. Врешті будівельні роботи таки припинили.
Тепер на карті Києва — нова гаряча точка. На Виноградарі (проспект Правди, 80—82) уже вісім років громада воює в судах проти зведення багатоповерхівки у безпосередній близькості до будинків. Коли справа дійшла до захоплення прибудинкової території для облаштування паркінгу (що, до слова, заборонив суд), на захист двору вийшли мешканці. Позавчора вони вступили у сутичку з найнятими молодиками, які забезпечували безперешкодне встановлення паркану. Міліція в «розбірки» не встрягала. Чому єдиний шлях для припинення будівельного свавілля — бійки та підпали? — питання вже, на жаль, риторичне...

Вони — працюють

Позавчора їх звезли сюди, на проспект Правди, 80—82, декілька десятків. На вигляд — по 20—35 років. Зневажливі посмішки, спортивні костюми, кремезна статура. Жодних розмов із чужими, чітке виконання команд та намагання не «засвітитися» на фотокамери репортерів. Пенсіонери й онуки — ті по інший бік, молодих мешканців–захисників мало, вони по роботах та на навчанні.

Місцеві ображені, шоковані й своїх емоцій не приховують. Вони в себе у дворі, біля дитячого майданчика, де будували пісочні замки та спускалися з гірки їхні діти й онуки. Тепер за два метри від ігрового мйданчика забудовник надумав звести паркінг для своєї багатоповерхівки. Дозволи його, в принципі, не цікавлять — він безперешкодно тут сквер знищив, і нічого. Так само мало бентежить «прибульців» і те, що чужі діти дихатимуть вихлопними газами. Головне зараз для нього — вкопати бетонний паркан і щоб «спортсмени» виконали покладену на них місію — повідштовхували всіх протестуючих.

...Ми приїхали запізно. Паркан майже готовий, без однієї секції. Жінки проклинають «отих сучих дітей». Молодики у відповідь кидають у бік протестувальників жмені піску і плюють під ноги. «Бригадир» наказує припинити, не «вестися на провокації». Не «ведеться» і міліція. Правоохоронці тут, швидше, — гості реаліті–шоу, ніж захисники закону. «Ніяких інцидентів немає і не буде, — каже «УМ» людина у формі, яка не хоче представлятися. — Мешканці провокують робітників. У бригадира є всі документи, ми їх бачили... Ось і все. Нікого не затримували». Оддалік місцеві впізнають заступника прокурора району — він стоїть у чорній куртці і розмовляє по телефону, не втручається.

«Активістку Ірину Олексієнко побили, — каже нам захеканий і весь у піску активіст протестного руху Вадим Торопов, на доказ демонструючи відео, де молодчики штовхають жінку колінами. — А коли на мене напали, хотіли скрутити шию, міліція лише спостерігала. Я кілька разів їх просив припинити беззаконня, та марно. Навіть заяв від обурених мешканців у відділку міліції не приймають».

Тим часом активіст «Збережи старий Київ» Ігор Луценко намагається заблокувати роботу крана, який ставить останню плиту в бетонну загорожу. «Спортсмени» скаржаться на цi безчинства міліції і кричать Ігореві, що скинуть його, так би мовити, на чоловічий статевий орган з того крана. Треба віддати правоохоронцям належне — ті так само зберігають нейтралітет і просто спостерігають за видовищем.

«Треба закінчити будівництво»

Постраждала Ірина Олексієнко, яка виходить до нас із купою документації, наполягає: забудовник чинить беззаконня, свідомо нехтуючи рішеннями судів. «У нас їх величезна кількість. Останнє — від 4 листопада 2010 року. Там чітко вказано, що відновлення скверу, який тут знищив забудовник — ІБТ «Алекс–буд», — лягає на КМДА. Але Олександр Попов і компанія ніяк не реагують на мої листи, — каже жінка. — Тепер узялися захоплювати територію для паркінгу».

Відповідно до проектних документів — таблиці «Експлікація будівель та споруд», — новобудова iз вентильованим фасадом мала бути 24–поверховою, але зараз уже височіють 27 поверхів. Якщо вірити відповіді Інспекції державно–будівельного контролю від 6 серпня цього року, то будувати взагалі на Правди, 80—82 не можна, бо дозвіл на проведення будівельних робіт скасовано ще в лютому 2011–го.

Примітно й інше: згадана пані Олексієнко компанія–забудовник, яка починала справу (ІБК «Алекс–буд»), уже не фігурує в цій історії — інформаційний щит, встановлений над парканом, вказує, що будівництво веде ККУП «Фінансова компанія «Житло–інвест». Туди ж просять звертатися бажаючих купити житло. Активісти кажуть, що таким чином, вступивши у ділові зв’язки з цим комунально–комерційним підприємством під юрисдикцією Управління житлового забезпечення КМДА, «Алекс–буд» отримав неабияку впевненість у тому, що доведе будівництво до фінішу. До речі, на сайті «Алекс–буду» досі пропонують купити квартири у монолітно–каркасному цегляному будинку на Правди, 80—82 (лишилося 30% квартир).

Поки в «Алекс–буді» не відповідали на дзвінки, Лариса Пащенко, заступниця керівника «Житло–інвесту», взялася пояснювати, що ККУП лише залучає гроші від фізичних осіб на будівництво житла і в ході зведення не контролює питання, пов’язані з проектною документацією та порушеннями. Більше того, за її словами, в даній ситуації «Житло–інвест», як фонд–посередник, рятує тих інвесторів, які потерпіли від попередньої фінансової установи, що не могла далі працювати з покупцями. «Контролюємо хід будівництва не ми. Хоча ми перевіряли всі документи перед тим, як підписувати домовленість. А продаємо квартири і ми, і безпосередньо «Алекс–буд», частку житлового фонду вони собі лишили», — запевнила пані Лариса. Проте відмовилася сказати, яка висотність будинку фігурує в договорі — 24 чи 27 поверхів. З розмови стало зрозумілим, що місцева влада наполягає на завершенні будівництва, аби не «погоріли» люди, які вже вклали гроші. А питання законності наступу на прибудинкові території і наймані для цього бійці — то вже другорядне, «для цього є контролюючі органи і міліція». Про останню більше не будемо згадувати — бачили ми їхній «контроль».

Відтак мусимо констатувати: баталії на Правди, 80—82 ще триватимуть. Щоправда, після того як у вівторок надвечір обурені містяни спробували перекрити дорогу на знак протесту проти висотки, подала голос прокуратура Подільського району. Вона зобов’язала контролюючі органи — Головне управління земельних ресурсів та контролю за благоустроєм КМДА, Інспекцію держарх­будконтролю та Державну інспекцію сільського господарства у Києві — перевірити дотримання правил благоустрою, законність проведення будівельних робіт i встановлення обмежувального паркану біля новобуду по вулиці Правди.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>