Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Боже мій! Скільки про того бідного Шевченка понаписувано! Я сам переглянув не менше, як півсотні книжок — романів, повістей, документальних біографій, навіть хронологій життя. А він все–одно манить таємницями! Одні його возвеличують, другі «розвінчують», треті розвінчують «розвінчувачів», а Шевченкові — хоч би що! Він і далі недосяжний.
Тому що не був Тарас Григорович пересічним чоловіком, а прожив 47 неймовірних років і ще за життя здобув всенародну шану, що далеко не всім геніям вдається. Шевченкові вийшло: і при житті його цінували, і через півтораста років по смерті — також. А суперечки довкола імені — це ж тільки на руку: вони підігрівають пристрасті, не дають забронзовіти і перетворитися на омертвілу ікону.
Саме з такою метою видавництво «Зелений пес» почало видавати серію «12 балів» для школярів. Наразі вийшло п’ять книжок із вельми провокативними назвами: «Княгиня Ольга і я», «Іван Мазепа і я», «Тарас Шевченко і я», «Леся Українка і я», «Степан Бандера і я». Сучасним школярам пропонують подивитися на видатних постатей не хрестоматійно–завченим поглядом, а побачити моральну проблему і самому спробувати знайти відповідь. Тому й вибрані для серії особистості не тільки знакові для України, а й такі, чию діяльність можна розглядати під різними кутами зору.
От, здавалося би, княгиня Ольга, яка першою із княжого роду прийняла християнство на Русі. Що тут контраверсійного? Аж ні — ця хитромудра дружина князя Ігоря підступністю знищила Древлянське князівство, всю знать — порубала, а столицю Іскоростень — спалила. Так, вона мстила за смерть свого чоловіка. Але ж Ігор намірився вдруге за рік обкласти даниною древлян, що було порушенням угоди. Вони стояли за свої права. Хто ж тоді правий — Ольга чи предки поліщуків? Відповідь на це непросте запитання мають дати самі читачі. В цьому й «родзинка» серії, що вона змушує замислитися.
Тексти написані так, що й дорослому читачеві є що там почерпнути. Оповідь побудована «в обрамленні», героями яких виступають сучасні дітлахи. Яскравий дизайн, оформлення під шкільний зошит, колір робить серію одразу впізнаваною. Не дивно, що вона отримала перше місце у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року–2011» у категорії «Розвиваюча та пізнавальна література для дітей», що свідчить про нагальну потребу у таких книжках.
Адже досі ми мали тільки одне серійне видання подібного типу — «Життя видатних дітей» видавництва «Грані–Т», в якому побачило світ близько сорока томиків. Там, щоправда, розповідь про дитячі роки відомих людей мала більш художню форму і не ставила дискусійних завдань.
Тепер маємо уже дві серії дитячої «біографістики» і це, погодьмося, не так багато. Адже живемо в інформаційний час, коли документалістика щодалі витісняє белетристику. А згадані книжки є чудовим пізнавальним матеріалом не тільки для дітей, а й для батьків та педагогів.
Головне, аби на цьому серія «12 балів» не забуксувала. Бо хочеться потримати в руках вже заанонсовані наступні книжки — «Олекса Довбуш і я», «Маруся Чурай і я», «Миклухо–Маклай і я». Адже обрані видавцями постаті вкриті таємницями не тільки для дитячого, а й дорослого читача.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>