Молочні продукти можуть містити таємниці. Фото з сайту av.ru.
Ця біла мастка речовина ні на краплю не підтанула протягом годинної розмови в обласному прес–клубі. «А ще врахуйте, що ми в оцю спеку їхали з Києва до Сум», — зауважує наш співрозмовник, директор київського Інституту споживчих експертиз Юрій Чорнобривець. Отже, масло, що не тане? Так, це та сама горезвісна пальмова олія, про яку всі ми чули, але мало хто бачив. А не тане вона з цілком зрозумілих причин: температура її плавлення 54 градуси. Оскільки тіло людини ніколи при будь–яких захворюваннях аж так не нагрівається, висновок очевидний: пальмова олія в людському організмі не розчиняється. Осідає масненько на судинах і накопичується. До якого часу? Згодом відчує кожен, хто її полюбляє — процес нешвидкий, але неминучий.
«Та хто ж ту пальмову олію полюбляє?!» — обуритеся ви. Дуже просто: ті, хто любить крекери й чіпси, недорогий буцімто шоколад... А ще Юрій Чорнобривець показує баночку згущеного молока, в якому експертиза теж виявила пальмову олію, не багато–не мало — 95 відсотків! Тобто платите за «згущик», а їсте оте біле мастило. До речі, економічна вигода виробника неабияка. «Двохсотграмова баночка «згущика» коштує щонайменше десять гривень, а кілограм пальмової олії — у межах п’яти–семи гривень», — коментує лікар із гігієни харчування, заступник начальника Головного управління Держсанепідслужби в Сумській області Володимир Конча.
Пальмову олію можете відчути і в косметичних виробах, — це коли вони мають парафіновий смак. Найнебезпечніше ж те, що вона викликає звикання. Тому не дивно, що діти так «присідають» на чіпси. А ми, задовольняючи їх бажання, далеко не завжди розуміємо, що програмуємо їм наступні хвороби.
Дарма, що за кордоном пальмову олію вже заборонено у виробництві продуктів харчування. В Україні використання її цілком законне. Очевидно, у нас надто сильне лобі виробників, зацікавлених у прибутках і зовсім не зацікавлених у здоров’ї нації. Цей продукт не виробляється в Україні — експортується. І, каже Юрій Чорнобривець, головними ввізниками пальмової олії є молочні та ...металургійні підприємства, — бо ж вона є дешевим і якісним змащенням для агрегатів.
До агрегатів прирівнюють нас, певно, й тоді, коли додають до молочних продуктів діоксид титану. Це, стверджує Юрій Чорнобривець, звичайна емаль, якою фарбують стіни. Але ж якщо молоко має неякісний сіруватий колір, то додавання діоксиду титану зробить його приємно білим! Оскільки цей продукт в Україні виробляється, то проблем із доставкою немає. І ми споживаємо ту підфарбовану суміш, бо часто не хочемо вникати, що ж їмо насправді.
Презентуючи моніторинг, проведений Інститутом споживчих експертиз, його директор не називає підприємств, що виробляють сурогатні продукти. Втім, зазначає, що їхня організація досліджує великих виробників, які розповсюджують свою продукцію в усій державі. На моніторинг невеликих регіональних виробництв просто не вистачає коштів.
А в регіонах, на жаль, бракує лабораторій, які б могли визначати реальний склад продуктів, — констатує Володимир Конча. На Сумщині таких дві — у Ромнах та Сумах. Загалом же в Україні немає статистики щодо впливу додаткових компонентів у продуктах на здоров’я людей — це питання просто не досліджується.
«Ми можемо говорити, що такий вплив є, і він негативний, спираючись на статистику поширеності хвороб органів травлення, — каже пан Володимир. — А на сто тисяч дорослого населення ця цифра нині — 16 120. Минулого року було 15 778. Звичайно, тут є складова й інших наших проблем, зокрема й суто медичних, але значна частка — неправильного харчування».
Володимр Конча наводить приклад. Скажімо, бабуся купує дитині курячу сардельку — бо ж ковбаска називається «Дитяча». Ціна показова: дванадцять гривень за кілограм! Але бабуся вірить виробникові й назві, не здогадуючись, що курячого м’яса в сардельці щонайбільше 30 відсотків. Решта — вологотривкі концентрати. «Наш виробник, — говорить лікар, — часто виживає за рахунок води». Звичайно, санітарна служба проводить перевірку продукції, що виробляється в області. Також перевіряють продукцію в торговельній мережі, бо навіть найкращі продукти після протермінування перестають бути кращими. Результат? Минулого року майже три з половиною тонни харчів було знято з реалізації та знищено.
Але існують й інші проблеми. Перевірка можлива лише за визначеними законом медико–біологічними показниками. А вони далеко не повністю відтворюють вміст того, що входить до продукту. Контролюючі органи наражаються на таке поняття як таємниця виробництва. Тобто щось до продукту додають — це ми знаємо, а от який склад отого «щось»?
«Наприклад, як виробляють сметану? — запитує Володимир Конча. — Я більше 30 років працюю в санслужбі й добре знаю, що раніше у нас завжди використовувалася грибкова закваска. Сметана була придатна до використання 32 години. Звідки береться сучасний термін придатності сметани на 15—30 діб? Нам пояснюють, що використовують імпортну закваску. А що вона містить? Секрет!»
Ще один «секрет» для споживача — відсотковий вміст продукту. Так, манюсінькими літерами склад таки зазначають, а от вказувати процентне співвідношення закон не зобов’язує. От і з’являється «згущик» із пальмової олії.
Як такі дані можуть приховувати від споживача, мали б відповісти наші законотворці. Ще цікаво було б дізнатися про доцільність передачі контролю за продуктами харчування від санслужби до ветеринарної служби. В усякому разі, головний санлікар Росії з приводу цього дозволив собі покепкувати над українцями. Та й справді, якщо наші харчі перевіряє ветслужба, то хто ми є?
Водночас Юрій Чорнобривець наголошує: жодних узагальнень і паніки! У нас є виробники якісної продукції. Тому споживачеві важливо навчитися вибирати якісне й безпечне. Разом із Володимиром Кончею вони дають найпростіші поради для покупців.
Передусім: читати етикетки на продуктах. Дрібний шрифт? Беріть із собою окуляри. Слід дивитися на термін придатності та обов’язково — на вміст.
Звичайно, каже Володимир Конча, боятися всіх «Е», зазначених на етикетці, не варто. Бо сода чи пектини теж позначені цією літерою. Але «Е» справді бувають різні. Коли натрапите, наприклад, на Е171 — це й буде той згаданий діоксид титану. Не хочете їсти фарби — не купуйте!
Для «згущика» у вмісті достатньо цільного молока та цукру. Якщо ж читаєте, що там є ще якесь молоко та ще якісь жири — засумнівайтеся. Та й загалом зазначення будь–яких рослинних жирів у молокопродуктах має підказати: продукт не повністю натуральний.
Звісно, статки у кожного різні, й виробник випускає щось для заможних, а щось — для бідних. Проте слід чітко розуміти: дешевого якісного продукту, як ота сосиска за дванадцять гривень, просто не існує.
Можна додати ще деякі дрібнички. Не варто тішитися, скажімо, що сметана густа, якщо вона залишається такою і в теплі. Отже, щось додано. У теплі й сметана, й згущене молоко мають ставати рідкими. А от якщо масло м’яке навіть після холодильника, — там є рослинний жир. Якщо замороженим масло кришеться — це натурпродукт.
І останнє: варто цікавитися виробниками, продукцію яких ми вживаємо. Особливо — моніторингом їхнього товару.
Раніше до солі більшість господинь ставилася взагалі за залишковим принципом: яка потрапить під руку, таку і клали у споживчий кошик. Уже не один рік, як стали придивлятися, йодований мінерал в упаковці чи ні. Інше питання: що криється за написом «йодована», чи насправді сіль є такою? У цьому спробували розібратися експерти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>
У назвах можна заплутатися. Є українське слово «накладанець» — зрозуміло: накладені на переважно хлібну основу шматок сала, ковбаси, сиру чи іншої смакоти. Бутерброд — у перекладі з німецької «хліб із маслом». Найпопулярніші в американців бургери-гамбургери — різновиди сендвічів. >>
Приправляючи борщ чи печеню чорним меленим перцем, ми рідко згадуємо (або не завжди знаємо), з якої рослини ця приправа. Piper nigrum — така загальновідома у світі назва — це напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки аж до 15 метрів. Має велике, довгасте, м’ясисте, зверху темно-зелене, знизу зеленувато-сизе листя. >>
У період економічної кризи — це саме зараз, коли зарплати й пенсії застрягли на місці, а ціни на все підскочили у два-три рази, — зрозуміло, більшість людей намагається економити. Просто змушені купувати дешевші продукти. >>
Інколи хочеться уявити себе на урочистій чайній церемонії: японській чи китайській — із правильним заварюванням, спеціальним чашечками і приємною музикою. Домашнє смакування чаєм дуже часто, особливо вранці, відбувається поспіхом. >>
Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. >>
