Очевидний. Неймовірний

Телевізор — це зло, і дивитися його треба якомога менше, зазвичай кажуть дітям свідомі шкідливого впливу «ящика» на розвиток майбутнього покоління батьки, і цілком мають рацію. Але є програми, яких це зауваження не стосується, оскільки вони виконують прямо протилежну — освітню й просвітницьку — функцію. Саме до таких належала легендарна радянська передача «Очевидне–неймовірне». Коли її ведучий, видатний учений Сергій Капіца, з’являвся в ефірі, навіть академіки, які на темі його чергової розповіді собаку з’їли, не могли відірватися від екрана. Що й казати про людей, далеких від науки, про яку Сергій Петрович вмів розповідати не лише компетентно, а й напрочуд захопливо та зрозуміло...

На жаль, уже вмів — учора на 85–му році життя Сергій Капіца пішов із життя. Програму «Очевидне–неймовірне», яка останніми роками виходила на російському телеканалі «Культура», він вів майже 40 років. Автор десятків наукових статей, 14 винаходів і одного відкриття, творець феноменологічної математичної моделі гіперболічного зростання чисельності населення Землі до 1 року н.е., для мільйонів телеглядачів на всьому пострадянському просторі він був просто рідною людиною і «домашнім учителем». А його колишні студенти підтверджують: таку по–справжньому інтелігентну й мудру людину в житті вдається зустріти не часто. Зрештою, що далі, то рідше — справжні інтелігенти відходять, а нових уже «не виробляють».

Сергій Петрович був представником видатної династії вчених — син Нобелівського лауреата, академіка Петра Капіци, онук математика й кораблебудівника Олексія Крилова, правнук відомого географа Ієроніма Стебницького... Народився Сергій Капіца 1928 року в Кембриджі, де на той час працював його батько. «Удома ми говорили по–російськи. Якщо ж мама переходила на англійську — ми з братом знали: зараз будуть сварити», — пригадував учений.

Уже в 33 роки він став доктором фізико–математичних наук. Працював у таких галузях науки, як аеродинаміка й фізика елементарних частинок. Завдяки роботі на телебаченні заслужив славу популяризатора «справж­ньої» науки — і дуже болісно ставився до процвітання лженаук, вважаючи їх популярність ознакою хворого суспільства. За радянських часів на Капіцу було скоєно замах — душевно хворий чоловік підійшов до нього в перер­ві між лекціями і вдарив сокирою. Від наслідків цієї травми вчений лікувався кілька років.

«У мене є все необхідне — дача, квартира, автомобіль і комп’ютер, — казав Сергій Петрович. — І більше мені нічого не треба, крім ідей».