Уже дві золоті олімпійські медалі для Казахстану виграли натуралізовані атлети. Слідом за Зульфією Чиншанло на найвищу сходинку п’єдесталу піднялася і 26–річна Майя Манеза, теж штангістка, чинна чемпіонка світу і теж колишня громадянка Китаю. Щоправда, обидві дівчини — дунганки за національністю, а ця етнічна група китайців розсіяна лише частково по КНР, а здебільшого — по Киргизстану й Казахстану. Чиншанло народилася в Казахстані, Манеза — в Киргизстані, потім вони довгий час жили в Китаї, доки їх не покликали спортивні функціонери з Астани. Крім них, у збірній Казахстану з важкої атлетики є ще двоє екс–китайців — Арлі Чонтей і Фархад Харкі. Цікаво, що казахські імена вони взяли собі вже після зміни громадянства.
Як повідомляє Бі–Бі–Сі, на Олімпіаду в Лондоні приїхала взагалі рекордна кількість спортсменів, які отримали паспорти інших країн заради участі в Іграх. Тон у цьому задає країна–господарка — Велика Британія. Кубинка Ямілі Альдама у потрійному стрибку, скажімо, взагалі змінює громадянство вже вдруге: на Олімпійських іграх 2004 року вона представляла Судан, тепер — Британію. Стрибунка в довжину Сара Проктор родом з острова Ангілья, велосипедист Філіп Хіндес — німецького походження, бігуни Майкл Бінгем, Шейна Кокс і Тіффані Портер — екс–американці.
Серед пострадянських країн найактивніше «перекуповує» спортсменів Азербайджан. Він послав до Лондона близько півсотні атлетів, із яких майже половина — натуралізовані. Відомо, що за важкоатлетів Боянку Костову і Валентина Христова чиновники з Баку заплатили Болгарії чималі відступні. Нагадаємо, що свого часу подалася в Азербайджан українська борчиня Марія Стадник. Колишніх українців, як і білорусів, активно «підбирає» Росія. Загалом, деякі любителі статистики нарахували аж 12 наших колишніх співвітчизників в інших збірних.
Є «перебіжчики» і в команді України. Найяскравіші — кіннотники: Бйорн Нагель і Катаріна Оффель — німці, Кассіо Ріветті — бразилець.
Президент МОК Жак Рогге підкреслює, що в деяких спортсменів є об’єктивні причини для зміни громадянства, як–то сімейні обставини чи недостатня підтримка з боку рідної держави. Але є й ті, хто просто прагне заробити на Олімпіаді. Звісно, це не можна схвалювати, але «ми не можемо виступати проти, оскільки це — питання особистого вибору».
І Чиншанло та Манеза вибрали правильно: Казахстан платить за золоту медаль 250 тисяч доларів.
