Пановне опозицiонери — об’єднанi i необ’єднанi, де ви? Де вашi прапори, намети, гасла, зрештою, кулаки?!

Нiчнi московськi вовки прийшли до свого фюрера аж в Україну. А захистити свого Президента зголосився лише пан Огризко та «нашоукраїнцi». Чи любий нам наш Президент, чи нi, то iнша рiч. Але вiн є Президентом нашої з вами України. Чи вона не ваша? В особi Януковича принижена наша держава — де протести полiтичних дiячiв на мерзотну поведiнку Путi–хама?

Пiдтримую Зою Михайлюк (її лист надрукувала «УМ» у №81) та всiх тих, хто шанує i вiрить у Вiктора Ющенка i його партiю «Наша Україна». Бiльше нема за кого голосувати, незважаючи на рейтинги. Рiч не в амбiцiях, а у принципах.

Коротко про себе. 28 квiтня 1986 року я, старший викладач навчального пункту управлiння пожежної охорони управління МВС у Київській областi, прибув за тривогою в м. Прип’ять, де заступив на бойове чергування. Виконав свiй службовий обов’язок чесно та добросовiсно, як велiла присяга. А 28 квiтня 2012 року я, ветеран, уже ходив по кабiнетах Пенсiйного фонду в м. Києвi. Навiтъ дiйшов до головного начальника М. В. Харитончука. Проте дарма...

Вiдкритий лист львiв’ян до опозицiйних народних депутатiв України


Усупереч волi українського народу через вашу пасивнiсть антиукраїнська бiльшiсть прийняла «Закон про засади державної мовної полiтики» Колеснiченка—Кiвалова.