Коментуючи ухвалення парламентом закону про основи мовної політики, лідер «Нашої України» Віктор Ющенко наголосив, що документ несе реальні загрози для єдності країни. На його переконання, єдина державна мова — це гарантія національної безпеки, збереження територіальної цілісності та національної свідомості.
Віктор Ющенко додав, що голосування по цьому законопроекту було сфальсифіковане й відбулося в обхід регламенту і комітетів Верховної Ради. «Це позбавляє цей документ будь–якої легітимності як в очах українців і всього світу, так і в юридичному плані. Тому вважаю, що проголосований таким чином документ у жодному разі не може бути підписаний Президентом України. Це остаточно підірве довіру до влади з боку українців та стане початком розколу для нації», — впевнений Ющенко.
Ющенко також зазначив, що голосування за мовний законопроект з усією очевидністю довело, що об’єднана опозиція є неспроможною протистояти наступу на українську мову, і порадив представникам об’єднаної опозиції скласти свої депутатські повноваження, «оскільки вони не впоралися з місією, покладеною на них виборцями». «Люди, які вийшли на акцію протесту, проявили більший патріотизм і мужність, ніж політики. Зараз уся надія на справжніх українських патріотів, які зупинять демонтаж української держави, — каже Віктор Ющенко. — Дуже хотілося б, щоб ця акція не була одноразовим сплеском справедливого гніву, викликаним емоційною реакцію на закон, а стала поштовхом, який дасть життя і енергію новому руху за демократію в Україні, що убезпечить нас від повторення подібної ситуації в майбутньому. Прийняття мовного закону Колесніченка—Ківалова — не привід для того, щоб опускати руки. Це стимул до об’єднання всіх проукраїнських патріотичних сил для того, аби спільними зусиллями зробити так, щоб в українській державі була й українська влада».
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
