Батиєва гора обростає сміттям,

14.06.2012

Колись тут археологи знайшли залишки могильників Зарубинецької культури (II — IV століття нашої ери): на межі XІХ—ХХ століття на цьому місці виникло поселення робітників–залізничників. Тепер територія Батиєвої гори примітна через комунальні проблеми — мешканці багатоповерхівок вулиці Заломова кілька років скаржаться на проблеми з вивезенням сміття — КП «Батиївське», яке цим займається, попри численні скарги мешканців, ситуацію ігнорує. А кияни потерпають від смороду переповнених контейнерів, які ніяк не приберуть у закриті приміщення чи бодай подалі від вікон мешканців.

«Контейнери переповнюються, трапляється, що сміття сюди зносять не лише мешканці нашого будинку, а й з приватного сектору. Зараз, улітку, тим, хто живе на нижніх поверхах, доводиться дихати сміттєвими випарами, у дворі часом мухами аж кишить, сміття по двору розносять бездомні пси, — розповідає пані Антоніна, мешканка будинку на Заломова, 1–А. — І така ситуація по всьому масиву. Ми зверталися до санепідемстанції Солом’янського району, у Київську адміністрацію, але все дарма. КП «Батиївське», яке ми просимо перемістити контейнери в закрите приміщення, на наші звернення не реагує».

Крім того, сміття скидають на спуск Батиєвої гори — із боку вулиці Нечуя–Левицького і вниз по спуску утворилося ціле сміттєзвалище. Там усе: від целофану до будівельних відходів та незрозумілого походження хімічних речовин. Усе, що не підхопив вітер і не розніс по Києву, розкладається на місці й потрапляє у підземні води та річку Либідь, яка, у свою чергу, впадає у Дніпро. «Якби комунальники мали волю і бажання — сміття тут не було б, це безконтрольність з боку нашої адміністрації — наш голова м’який за характером. А голова КП «Батиївське» Попову лише відписки подає. У нас, до всього, ще й покрівля тече, ми просили провести герметизацію будинку на Заломова, 1–А, а вони в міськадміністрацію написали, що «частково герметизацію провели». Але це неправда! Так само «Батиївське», підозрюємо, «підтасовує» ще й тарифи — вони в кілька разів вищі, ніж у інших будинках», — каже пан Володимир, мешканець того ж будинку.

Громада занепокоєна, що врешті обслуговуюче комунальне підприємство може ще й орендну плату брати за... користування землею, а байдужість до сміттєвої проблеми та «накручування» плати за «комуналку» — це демонстрація того, що «Батиївське» бачить себе не обслуговуючою організацією, а реальним господарем території. І ці побоювання небезпідставні. Мешканці отримали лист від Головного управління земельних ресурсів, у якому йдеться, що «земельна ділянка площею 0,09 га за адресою вулиця Петра Заломова, 1–А передана у власність громадянину України...». Однак управління посилається на Закон України «Про захист персональних даних» і відмовляється називати власника ділянки, на якій стоїть 16–поверхівка. «Ми вже втомилися писати скарги, просто хочемо жити по–людськи — з прибраною прибудинковою територією, без смороду, з нормальними тарифами та впевненістю в тому, що комунальники чи хтось інший не прийдуть і не скажуть — земля це наша, і не почнуть «вибивати» за неї гроші», — каже пан Володимир.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>